Завдяки допису зі сторінки “Давай займемось текстом” у соціальній мережі Фейсбук, ми ознайомились із несправжніми справжніми числівниками, якими користувались наші предки. Запрошуємо і вас поринути у щасливий час дитинства та поділись із нами своїми варіантами лічилок.
У наших дідусів і бабусь були забобони щодо лічби свого господарства. Вважалось недоброю прикметою рахувати курчат чи розсаду тощо, бо це, за повір’ям, загрожувало ліквідацією того, що рахували. Але Центр “Миротворець” своїх пацієнтів лічить чітко, бо саме їхньої ліквідації ми і прагнемо.
А вас запрошуємо до спогадів.
У нас із вами є особливий різновид числівників, якими не користуються в навчальних закладах. Ви не почуєте їх від математиків та фізиків. Але ці числівники є.
-Коли я була маленькою, мої дідусь і бабуся тримали курей. Мені було дуже цікаво, скільки яєць знесли птахи сьогодні чи вчора, то ж я запитувала в бабусі. Вона не любила ці запитання, відповідала загальними словами або уникала відповіді:
— Не добре лічити, — пояснювала вона.
Здавна в Україні вважалося поганою прикметою рахувати те, що прибуло в господарстві: курчат, кроленят, каченят, кількість зібраних яєць чи помідорів тощо. Люди боялися втратити здобуте та в такий спосіб захищали себе якщо не від болю втрати, то хоча б від болю невиправданих сподівань.
Проте, очевидно, що добре порядкування неможливе без обліку. Тож господині використовували для лічби несправжні слова:
«Моно, двоно, троно, чатер, патер, шістер, містер, шутка, вутка, чах».
Це був такий лайвгак, як обійти забобон. Він дозволяв порахувати до десяти без використання чисел. Вважається, що ці слова вигадали діти. Малеча використовувала їх як лічилку, щоби визначити, хто буде водити в іграх, або для того, щоби вдавати знання іноземних мов.
Вам можуть трапитися різні версії цієї лічилки. Прикмети та забобони поступово відходять у минуле. Але все ж трошки шкода, що несправжні числівники можуть стати забутими.
У коментах читачі накидали багато своїх прикладів, яким їх навчили їхні бабусі і дідусі, або варіанти своїх дитячих лічилок. Пропонуємо ознайомитись і вам.
Тетяна Демченко: Взимку 2012, по роботі була в тепличному господарстві. І на моє щире питання, а скіки на весну буде розсади квітів – ледь не отримала по шиї від бригадира. Бо за їх прикметою, не можна до весни рахувати. Але ж я проектант квітників, то маю знати! Ну і, коли він вийшов, порахувала. Робочі ледь не плакали, і казали, “Все, капець розсаді”. Я пішла домів. А через пару тижнів, у тій теплиці порвало труби, вимкнулось опалення і все замерзло. Жодної квітки не вижило.. Я коли приїхала, зі мною просто ніхто не розмовляв. Вони мовчки виносили мертву розсаду… З тих пір я нічого не рахую до весни. А власну розсаду торік, рахувала так: “Не-один, не-два, не-три …”
Тетяна Мялова: Ене, бене, рес, квінтер, фінтер, жес, ене, бене, ряба, квінтер, фінтер, жаба.
Iryna Maistrenko: Поділля (Хмельниччина): Аден, двАден, трАден, чАтер, пАтер, йЄстер, мИстер, цУпа, лУпа, жа. Теж почула від бабусі у дитинстві як спосіб порахувати без чисел )) дякую за спогади.
Світлана Родчин: Одноко-двоко-троко-чече-паче-шумбо-румбо-козе-натер-чих. Тато казав, що це по-циганському, але я сумніваюся.
Marta Kishchak-Brunets: Нас дідо вчив одно-бубено-трикоті-ремено-ейло-бейло-сукман-дукман-деревій-декс.
Богдан Андріїшин: По циганському рахувати: оно-двоно-троно-чати-пати-шістир-містир-лупкі-чубкі-чах. Так з дитинства пригадалося.
Ірина Рогозенко: Йоно, двоно, троно, щедро, ведро, йухто, пухто, джімер, джішєр, джа. Від прабабусі, мама якої з Барбарова (Білорусь).
Євгенія Дегтярьова: Однака, двака, трака, чіча, пача, уфти, муфти, кози, мози, ча. У нас в дитинстві казали,що це циганською так рахують)).
Sunny Bug:
- Ене, бене, кукуріку
- Не лічи мого ти віку
- Чате, пате, шісто, марно
- Бо таке лічить не гарно!
- Квінтер, фінтер, чаба…
- Ось така цікава жаба.
Ось таку мені бабуся розповідала.
Liana Onuk: з дитинства: рази, двази, тризи, ризи, п*яти, лати, шести, семи, восьми, десяти.
Olena Maliarenko: У нас така рахувалка була: Рази, двази, тризи, ризи, пʼязи, сотня, сім, барлотня, даво даво, кошмедаво, бец ). Десь може з Вінниччини бо розповідав її тато. Ще звідкись була і така: Ени, бени, раки, факи, турбо, юрбо, сенцибраки, даво даво, кошмедаво, бец.
Luda Kosovych: Один, водин, козел марти”н, п’ятий-м’ятий, сьомий, восьмий, дев’ятий (Сорокотяги, Київська обл.).
Natali Shalaev-Malkovych: Колись моя баба навчила мене такої,чесно до нині не розумію про що мова,але виглядає на числівник: Єдино,попино,рекіке,ремено,айлум,байлум,скріпкі,бібкі,коцюрубин,кльоц)))Може хтось підкаже що це,з дитинства памʼятаю,а що це ,й гадки немаю.
Olenka Alenochka: Одним словом парканадцять…
Галина Шаповалова: Ікете, пікете, цокото ме, абель , фабель, домене, ікі, пікі, граматікі. Лічба з якоїсь казки.
