Сьогодні, 31 жовтня, 120-та річниця видання першого перекладу Біблії українською мовою.
Про це повідомляється на фейсбук сторінці Уповноважений із захисту державної мови.
В цей день у 1903 року у Відні Британським та Іноземним Біблійним Товариством в друкарні Адольфа Гольцгаузена з-під друку вийшло “Сьвяте Письмо Нового і Старого Завіту мовою русько-українською”.
Поява цієї книги – визначна подія, що сприяла подальшому розвиткові української літературної мови та засвідчила її достатньо високий рівень. Це була велика історична подія в духовному житті України – вперше з’явилася повна друкована Біблія живою народною мовою.
Копітку працю над перекладом ще у 1860-х розпочав Пантелеймон Куліш. Зауважимо, що у той час царський уряд поборював всякі спроби розвивати українські мову й культуру, діяли жорсткі репресивні документи – Валуєвський циркуляр та Емський указ, які забороняли видання книжок українською мовою.
Проте, незважаючи на заборони, Пантелеймон Куліш вбачав велике значення перекладу Святого Писання для національного і культурного розвитку України. У 1869 році він анонімно опублікував у Львові перекладене П’ятикнижжя – перші п’ять книг Старого Заповіту. До роботи над перекладом приєднався і студент-богослов, у майбутньому – відомий український фізик, інтелектуал та поліглот, Іван Пулюй. До 1897 році Пантелеймон Куліш закінчив перекладати 32 із 39-ти книг Старого Заповіту. Після його смерті справою чоловіка опікувалась його дружина Ганна Барвінок. До роботи також залучили і письменника Івана Нечуя-Левицького.
“Поява першого перекладу Біблії – віхова подія в історії становлення питомого українського правопису, кодифікації мови та її стандартів. Для української помісної церкви, духовності, культури та ідентичності – це фундаментальна основа нашої державності”, – зауважує Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь.
Біблія в перекладі Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя та Івана Нечуя-Левицького перевидавалася десять разів, у Відні, Берліні, Нью-Йорку, Лондоні. В Києві переклад вперше був надрукований лише у 2000 році.
Пам’ятаймо слова Пантелеймона Куліша:
“Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся. Тоді з вас будуть люди як слід, тоді з вас буде громада шановна і вже на таку громаду ніхто своєї лапи не положить”.
Довідка
Пантелеймон Куліш – енциклопедист, автор Чорної ради, справив величезний вплив на розвиток сучасної української культури і мови.
Народження: 7 серпня 1819 р., Вороніж, Україна
Смерть: 14 лютого 1897 р., Оленівка, Україна
Народився в сім’ї дворянина з козацькими коренями і доньки козацького сотника. Закінчив Новгород-Сіверську гімназію, слухав лекції в Київському університеті. Повноправним студентом так і не став – через відсутність у документах свідчень про дворянське походження. Але це не завадило молодому Пантелеймонові набути, засвоїти знання. Після закінчення курсів прослуховування лекцій він став викладачем у дворянському училищі в Луцьку, згодом – працював у Києві та Рівному.
Його дружина – Олександра Білозерська. Боярином на весіллі у Куліша був Тарас Шевченко.
Куліш також був першим, хто переклав Біблію, деякі твори Шекспіра, Ґете, Байрона, інших гігантів світової літератури на українську мову.
Став біографом, упорядником і видавцем найбільш повного на той час зібрання творів і листів Миколи Гоголя, чиє творчість сильно вплинуло на Куліша, у шести томах.
Куліш також першим почав писати українською мовою наукові роботи, заклавши основу української наукової мови.
Використані матеріали: Джерело 1, Джерело 2.
