Хто сказав, що ми брати з росіянами?

Заквітчані дівчата на чорно-білих вицвітших фото – це завжди україночки.
Навіть спідні сорочки були у них вишиті кольоровими ниткими. До речі трапляється зараз, коли панянки, щасливі володарки бабусиного спадку, дістають ці сорочки з бабусиної скрині, то носять вони їх, як сукню.
Охайні подвір’я і доглянуте господартсво – це були українці.

Москвини ж справляли природні потреби просто на підлогу в хаті. Про те, що вони їли і як геть не дбали за свій вигляд, красномовно розповідають світлини.

OBOZ.UA зібрав фото, які красномовно показують відмінність українців і москвинів в історичній глибинній перспективі.

Нагадаємо, москвинами українці називали москалів у 16–17 ст.

Нас запитують, хто такі москвини?

Росіяни, попри спершу гібридну, а далі й повномасштабну війну проти України, окупацію частини українських територій і вбивство тисяч наших громадян, продовжують набиватися українцям у “брати”. Теза про “братній” або й “один” народ, підхоплена російською пропагандою від політичного керівництва РФ, мирно уживається у головах російського населення з багатовіковою традицією вивищення росіян над українцями та кпинів над “недолугими”, “тупуватими” й “жадібними” жителями сусідньої України.

Українці від настирних “родичів” усіляко відхрещуються, а про те, що жодного “братства” між українським і російським народами ніколи не було, свідчать не лише об’єктивні історичні розвідки, а й етнографічні праці й навіть елементарні фото XIX сторіччя, що фіксували українців та росіян у побуті. Пропонуємо поглянути на світлини, що знищують брехню російських шовіністів про “один народ”.

На світлинах, зроблених в Україні у XIX сторіччі, українці постають охайно вбраними у національний одяг – як під час відпочинку, так і на роботах у полі чи по господарству. Ці фото буквально випромінюють те, що писав свого часу про співвітчизників етнограф Павло Чубинський.

У сьомому томі своєї фундаментальної праці “Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край”, що побачив світ 1872 року, майбутній автор гімну України описував українців як красивих людей, переважно темноволосих із темно-сірими, рідше – карими очима. Він відзначав, що більшість жителів України – худорляві. Чоловіки – серйозні, неквапливі й неговіркі, жінки ж – балакучі, привітні й дуже сентиментальні.

Водночас Чубинський зазначав, що українці мають серйозний розум, є глибокодумними, здібними до логічного мислення, а властива нашому народові чуттєвість відобразилася в усіх проявах життя. Також визначальними рисами нашого народу етнограф визначав вроджену впертість, силу волі, цінування власної особистості й любов до свободи.

До того ж, на світлинах, зроблених у XIX сторіччі на Наддніпрянщині офіційним фотографом Київського університету Йосифом Кордишем для Географічного товариства, видно, що навіть ті українці, які жили скромно або й геть бідно, намагалися прикрасити свої хати, огородити обійстя акуратними тиночками й зберігати своє подвір’я та хату в чистоті й порядку.

Натомість “братній” російський народ був і залишається геть інакшим. І це визнають навіть російські історики та етнографи.

Так, доктор історичних наук Володимир Безгін із Тамбова у статті “Традиции крестьянского быта конца XIX — начала XX веков (пища, жилище, одежда)” відзначав, що харчувалися росіяни дуже одноманітно, готувати не любили, а розмаїття страв вважали пустощами. Традиційними стравами щоденної російської кухні були “варево”, “мура” та “тюря” (хліб, замочений у воді з додаванням олії). Навіть хліб із пшениці був для росіян величезною рідкістю, а на городах вони дуже довго садили тільки капусту й моркву. Про запаси харчів росіяни не дбали.

Не цікавило жителів Росії XIX сторіччя й облаштування своїх домівок. Переважну більшість хат топили “по-чорному”: печі в них не мали димарів – і весь дим залишався у приміщенні. Підлогу в хатах росіяни встеляли соломою, на яку справляли природні потреби. Милися російські селяни у кращому разі раз чи двічі на місяць, при цьому “традиційних російських бань” тоді у селах були одиниці. Хати жителі Росії прибирали двічі на рік: перед Великоднем та Різдвом.

Світлини з російських регіонів того періоду прекрасно ілюструють, наскільки занедбаними були російські хати й вулиці, як разюче відрізнявся зовнішній вигляд росіян та українців.

Читайте також: Аби визначити своє місце у світі та історії загалом дуже важливо поглянути на себе зі сторони.

Разючу відмінність на користь українців помічали чужинці ще в далеку давнину.

Чужинці бачили разючу відмінність між українцями і московитами ще 300 років тому