Драматично терміновий дедлайн Путіну і відсутність запасного плану – The Guardian, частина ІІІ


Частина І: “В ЕПОХУ ЕЛЕКТОРАЛЬНИХ УСПІХІВ АУТСАЙДЕРІВ ЗЕЛЕНСЬКИЙ СТАВ ЧИ НЕ НАЙНЕЙМОВІРНІШИМ З НИХ” – THE GUARDIAN

Частина ІІ: ПРО РИЗИКОВІ 90-ТІ, ГРУ ГЕНІТАЛІЯМИ “СОБАЧОГО ВАЛЬСУ”, ПРО ФІНАНСОВЕ «КУМІВСТВО» І БЕЗМЕЖНУ ВЛАДУ ЗЕЛЕНСЬКОГО – THE GUARDIAN, ІІ ЧАСТИНА

Третя частина інтерв’ю Володимира Зеленського опублікованого в The Guardian, 07.03.2020. 

Перш ніж Трамп «переписав сценарій», головним лиходієм, що протистояв «герою» Зеленському, мав бути Путін, який у 2014 анексував Крим та дав гроші, людей і зброю для розпалювання війни, що вже забрала життя 14,000 людей, багато з яких – цивільні особи. Масштабні бойові дії припинилися у 2015 році, але постійні обстріли та смерті на передовій стали відтоді звичними. 

Зеленський сказав виборцям, що миру можна досягти лише за умови, що Київ почне прямі переговори з Кремлем. Це було радикальним відходом від лінії поведінки Порошенка і здобуло популярність у державі, втомленій від війни – хоча з боку меншості у бік Зеленського гучно пролунали звинувачення у капітуляції перед Московією вже за саму пропозицію таких переговорів. Але він каже, що цінує порятунок життів більше за територіальні здобутки. “Для кого це все робиться? Для людей. Який сенс у поверненні нашої території, якщо помре мільйон людей?”

Путін та Зеленський вперше зустрілися у грудні на саміті у Парижі у присутності Емманюеля Макрона та Анґели Меркель. Вони в основному говорили про технічні деталі довго іґнорованого мирного договору, але “було кілька емоційних фрагментів”, як пригадує Зеленський: коли Путін поскаржився на радикальних українських націоналістів, він у відповідь заявив, що у Московії теж є радикали. Чи зміг він «достукатися» до Путіна? “Думаю, він мене почув. Я це відчував. Сподіваюся, то не помилкове відчуття. ”У перемовин були скромні результати: обміни полоненими, домовленість розвести війська, припинення вогню, яке так і не настало – одного солдата вбито, декількох поранено у смертельному загостренні за останні тижні (це на час інтерв’ю, зараз втрати значно зросли – прим. перекладачів).

Не схоже, що Путін погодиться на будь-яку мирну угоду, бодай трохи прийнятну для української громадської думки, але Зеленський каже, що хоче рухатися швидко.“Час минає”, — каже він, вказуючи на свій годинник і оголошуючи про часові рамки – один рік, за який треба вирішити цей конфлікт, щоби він зміг зосередитися на інших внутрішніх справах у країні. “Наша влада може цілий рік займатися такою угодою. Згодом її треба імплементувати. Довше — заборонено. Якщо це триватиме довше, нам треба змінити формат та обрати іншу стратегію”, — каже він.

Це драматично новий дедлайн, але його терміновість послаблено відсутністю деталей (у такі моменти Зеленський звучить як Трамп.) Він відмовляється розповісти, який у нього запасний план, а коли його прес-секретарка поспішає уточнити, що цей річний дедлайн починається від минулого саміту у грудні, а не від початку його президенства у травні, він сміється та відповідає,: “Я вже й не знаю.” Додумуючи на ходу, як він, схоже, часто робить, він розуміє, що це додасть ще кілька місяців часу, і каже: так, відлік починається від саміту.

Радники Зеленського подали цю своєрідну імпровізацію як частину його харизми. Вони кажуть, що під час зустрічей з іноземними сановниками він «відчуває» присутніх і, якщо відчує, що може досягти успіху емоційнішим тоном, просто відкидає офіційні брифінг -нотатки. Можливо це могло би подіяти на Меркель, яка, кажуть, дивилася фрагменти «Слуги Народу» перед зустріччю зі Зеленським.

Дуже важливо переконати Меркель та інших лідерів у бажанні України інтегруватися з Европою, каже Зеленський. “Нам треба дати людям впевненість, що Евросоюз чекає на Україну”, — каже він. Якщо це займе 20 років, його електорат втратить надію. “Люди дійсно не вірять словам. Точніше, люди вірять словам лише певний час. Тоді вони починають шукати дій”. Він вважає, що Меркель це розуміє; він теж стверджує, що побудував теплі особисті стосунки з Макроном, хоча він з осторогою дивиться на нещодавні заяви французького президента про потребу тепліших стосунків з Москвою.

Дивитися на процес Брекзиту з Києва було дивно, каже він – бачити, як країна квапиться покинути Евросоюз, коли Україна так прагне туди потрапити. “Це як група людей, що разом чудово проводять вечір за столом. Якщо хтось не хоче сидіти за цим столом, він точно зіпсує вечірку”, — каже він, задоволений власною метафорою. “А ще є люди, які стоять за дверима, дзвонять у двері, стукають, а їм через «вічко» у дверях кажуть: ‘Так, ми будемо вам раді, але прийдіть наступного разу!’ І вони далі стукають з вулиці, коли вечірка вже закінчилася”.

Він насолоджується цими барвистими порівняннями, які іноді приводять його до неправильних висновків. Він порівнює своє президенство з перебуванням у човні: “Всюди є діри, і ти руками й ногами намагаєшся їх позатикати. Ось так ми живемо. Ми затикаємо діри”. Коли він чує, що це звучить як опис корабля, який йде на дно, Зеленський виглядає стривоженим і додає: «Але ми не тонемо».

Коли він прийшов до влади, західні дипломати боялися, що Зеленський може бути маріонеткою Ігоря Коломойського, мутного мільярдера, чий телеканал власне транслював його шоу. Коломойський є одним з низки олігархів, які карколомно нажилися на переході від комуністичного режиму, тоді коли більшість українців залишилися бідними. Останніми роками вони перефарбувалися у щедрих філантропів, та водночас втримали надмірний вплив на політику країни, тож вони набагато більше заслуговують на визначення “олігарх”, ніж подібні особи в Московії, яких Путін давно нейтралізував.

“Я хочу, щоби вони грали «німі» ролі, а не головні”, — каже Зеленський. Він наполягає на тому, що до Коломойського нема особливого ставлення, попри їхню довге знайомство. Він заперечує “недоречність” нещодавньої купівлі маєтка з 14 спальнями у Французькій Рів’єрі за €200,000,000 Рінатом Ахметовим, бізнесменом, чиї апартаменти в One Hyde Park у 2011 році були найдорожчим маєтком в історії Великої Британії вартістю £136,000,000.

Багато хто у Києві бачить у перетасуванні Зеленським уряду цього тижня знак, що старі олігархічні гравці поновлюють свій вплив, попри його публічні заяви про прискорення реформ. Правдою є те, що українські олігархи далі мають величезну владу і Зеленський не уникне їхніх махінацій, просто попросивши їх бути чемними. Його телепрезидент міг би наказати їх повісити чи пристрелити за такі розкішні витрати під час війни, але справжній Зеленський муситиме з ними співпрацювати, просячи їх інвестувати в Україну і просячи фінансувати державні проекти, коли виникне така потреба.

“Якщо ми обрали демократію, звісно, ми не можемо вішати людей,” каже він, але в його очах з’являється блиск. “Хоча! Іноді цього справді хочеться. А знаєте, чому? Бо це було би швидше. Набагато швидше”, — каже він, виголошуючи це з інтонацією коміка.

“Ми жартуємо”, — каже з іншого боку стола його прес-секретарка з дещо стурбованим виглядом.

“Звісно, ми жартуємо”, — каже Зеленський.

У їхній ганебній телефонній розмові Зеленський подякував Трампові за взірець електорального успіху. “Ми використали досить багато ваших прийомів… ми хотіли висушити болото тут, у моїй країні”, — каже він.

Чи це дійсно правда, чи він просто слідував пораді про те, що президент США полюбляє підлабузництво? Він зітхає і обережно відповідає. Трамп показав йому, каже він, як аутсайдер може перемогти навіть не приймаючи правил гри. “Я не намагаюся грати роль. Я добре почуваюся, будучи собою та кажучи те, що думаю. І у цьому він справді був зразком – зразком того, як ти можеш перемогти, не використовуючи стандартний формат”.

Зеленський думає, що ера політичних аутсайдерів лише починається, і його модель кампанії може бути успішною ще десь. “Я переконаний, що може, особливо там, де люди втомилися, де вони – як білки у колесі, і де є оці вічні політики з великими фінансовими ресурсами. У тих місцях, де люди шукають ковток свіжого повітря, така модель мала би спрацювати.”

Це звучить як явний натяк на східного сусіда України та його невтомного лідера. Справді, у ніч його виборів Зеленський сказав, що хотів би, аби його перемога стала прикладом для всього пост-радянського регіону, де домінують автократи. Його успіх не пройшов непоміченим у Московії, багато хто став порівнювати Зеленського з людиною в Кремлі: Зеленський пішки йшов на інавґурацію, потискаючи руки людям з натовпу, а самотній Путін на власну інавґурацію приїхав у лімузині та ще й порожніми вулицями Москви. Дружнє й оптимістичне новорічне звернення Зеленського до нації порівняли з нудним телезверненням Путіна. Нещодавно один московський телеканал почав транслювати серіал «Слуга Народу», але швидко це припинив, мабуть через побоювання, що він несе надто руйнівний меседж.

Тож Зеленський так і не “потопив” Трампа, і може й не досягне успіху у трансформуванні України. Чи могли би вчинки Зеленського зруйнувати ауру непогрішности Путіна? “Звісно, там з’явиться новий президент. Звісно, це станеться. Що то буде за президент, я не знаю”, — каже він. “Але ми бачимо, що всі тоталітарні режими закінчують однаково”.

Та Путін ніколи так просто не передасть владу у Московії особі, схожій на Зеленського. Чи прогнозує Зеленський криваву революцію? “Я не хочу, щоби де-небудь вмирали люди”, — каже він. “Але ми маємо розуміти, що якщо ви стискаєте пружину, у певну мить вона «вистрелить».

Donate to Myrotvorets

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *