“В епоху електоральних успіхів аутсайдерів Зеленський став чи не найнеймовірнішим з них” – The Guardian


Radio Lemberg опублікувало переклад українською інтерв’ю Володимира Зеленського, яке було надруковано у The Guardian.

У подачі матеріалу чітко виражене ставлення до українського лідера. Його персона розглядається авторами не лише по відношенню до подій в Україні, а й в контексті усіх подій на світовій арені, де був замішаний Володимир Зеленський.

Автори звертають увагу на властивість Зеленського часто скаржитись, зокрема на обстановку в кабінеті. І зазначають, що попри скарги на помпезність, за пів року він навіть “не прибрав кітчеві бронзові фігурки” зі столу. ” Може, йому просто треба мати щось, на що можна скаржитися. А може, капкан влади є справді спокусливим.” – пише видання.

Shaun Walker, Andrew Roth, The Guardian, 07.03.2020 

Телекомік, який став білою вороною серед українських керівників країни – про Путіна, владу та імпічмент Трампа. 

Яка різниця між тим, щоби грати роль президента на екрані та бути ним у реальному житті? Невелика, за словами Володимира Зеленського, людини, яка зробила і те, й інше.

“Це дуже схоже”, – каже він, а його дрібну фігуру поглинає зелене шкіряне крісло у його розкішному президентському кабінеті. Потім він передумує: у реалії справжня робота президента триває цілих п’ять років і супроводжується набагато більшими проблемами, ніж те, що можна описати в одному сезоні телешоу. “Це правда, що є більше проблем. Вони катастрофічні. Вони з’являються, вибачте на слові, як прищі на 18-річному юнаку. Ви не знаєте, де вони вискочать, або коли.”

42-річний президент розмовляє своєю рідною москвинською мовою, його виразне обличчя миттєво переходить від виразу веселого хлопчиська до виразу стомленого занепокоєння.

Нагальна проблема – коронавірус. Розлючені селяни, боячись, що їхня лікарня приймає евакуйованих осіб з Китаю, напали на автобуси, що їх перевозили. За день до того, як ми зустрілись, Зеленський відправив свою міністерку охорони здоров’я приєднатися до евакуйованих осіб у карантині, щоби довести, що вони не становлять небезпеки. “Це був її вибір, але я запропонував це”, – каже він і посміхається, маючи на увазі, що він по-суті не залишив їй вибору.

Це саме таке раптове рішення, яке могло би прийняти його телевізійне альтер-его. В українському телесеріалі «Слуга народу» Зеленський грає роль пересічної людини, яка не має політичного досвіду, але яка попадає на посаду президента країни. У квітні минулого року, через кілька тижнів після виходу у світ фінальної серії третього сезону телесеріалу, він набрав 73% голосів на справжніх президентських виборах у країні. А вже у травні 2019 він розпочав роботу по-справжньому. В нашу епоху електоральних успіхів аутсайдерів Зеленський став чи не найнеймовірнішим з них всіх.

Управління країною з 42 мільйонів людей, яка в останні кілька років пережила революцію та загарбанння земель Владіміром Путіном, і яка веде війну в східних регіонах – завдання нелегке, особливо для політичного новачка. Але перший президентський рік Зеленського в реальному житті отримав таку одну сюжетну лінію, яку навіть сценаристи його телешоу напевно би відкинули як зовсім неправдоподібну, — а саме залучення іншого несподіваного президента аж за межами Атлантики. 

Після десятиліть нарікань американських політиків на Україну за її продажну політику, дуже іронічно, що саме американський президент намагався корумпувати свого українського колегу. Дональд Трамп хотів одного від Зеленського: розслідування українських ділових угод Гантера Байдена, сина Джо – його потенційного опонента на президентських перегонах 2020 року. Трамп через помічників дав зрозуміти, що він позбавить Україну $391,000,000 військової допомоги, а також не дасть шансу Зеленському на омріяний візит до Білого дому – поки він не виконає цієї вимоги.

Взаємодії Трампа з Зеленським стали основою його судового процесу імпічменту в січні, причому найгучніші докази були опубліковані самим Трампом — а саме меморандум про телефонний дзвінок від 25 липня між двома лідерами. У ньому Зеленський улещує Трампа, делікатно намагаючись не вступати з ним у злочинну змову: “Ви для нас великий вчитель”, – каже він в одному з декількох уривків, де їх розмову важко читати без огиди. Водночас Трамп підкреслює, скільки США зроблять для України, якщо тільки Зеленський накаже почати розслідування щодо Гантера Байдена.

Українські політичні опоненти підловили його на цьому улесливо-підлабузницькому тоні і він навіть отримав прізвсько «Моніка Зеленські».

«Ви маєте цілковиту рацію. Не лише на 100%, а фактично на 1000%» — каже він, коли Трамп стверджує, що Анґела Меркель «нічого не робить» для України (а насправді Евросоюз є найбільшим фінансовим донором України). Та цей скандал набагато гучніше зрезонував у самих США; війська Московії досі перебувають на сході країни, тож більшість українців схвалюють ідею втримати підтримку США за будь-яку ціну.

Зеленський видавався неспокійним, коли Трамп випустив цю стенограму-меморандум телефонної розмови за кілька годин до того, як вони удвох провели незручну прес-конференцію минулого вересня в будівлі ООН. Сьогодні йому, здається, вже зручніше обговорювати все це, хоча він каже, що він втомився від цієї саги про імпічмент, яка домінує в кожній розмові про Україну. “Я думаю, що Україна пройшла через цю історію з честю та піднятою головою”, — каже він.

Та він досі не отримав обіцяного запрошення до Білого дому, і зрозуміло, що це його дратує. «Мені сказали, що воно готується. Мені важко це чути. Я – людина, яка завжди працює до дедлайнів. Наші дипломати обговорюють це з американськими дипломатами. Я б хотів, щоб у нас була плідна зустріч.”

Але приниження продовжувалися. Наприкінці січня, за два дні до того, як держсекретар Майк Помпео мав поїхати до Києва для демонстрації підтримки США, він дещо «підмочив» цю свою місію, накричавши на репортера: “По-вашому, американцям не байдужа Україна?” і попросивши її показати Україну на карті, ніби це було якесь невідоме князівство, а не найбільша країна Европи. Коли ж вони зустрілися, каже Зеленський, Помпео наполягав, що його неправильно процитували. Він каже, що є “вдячним США за те, що нас нас підтримують обидві політичні партії”. Але як щодо президента?

Зеленський робить паузу та сміється. Він переводить подих перед довгою, заплутаною і у більшості беззмістовною відповіддю про приголомшливу підтримку США, яку він відчуває, від американського президента та його підлеглих. Він більше нічого і не може сказати. Відомо, що Трамп – особа мстива, та ще й може у листопаді 2020 виграти другий президентський термін. З іншого боку, якщо Зеленський душею та тілом стане на його підтримку, він виглядатиме дурнем у разі перемоги кандидата від демократів. Схоже, що найкраще, – не казати взагалі нічого.

“У деяких питаннях я справді не розумію, як допомогти журналістам. Коли йдеться про державні справи, я з радістю поговорю з вами, коли п’ять років мого президенства завершаться, і розкажу вам про багато чого, що зараз розповісти не можу. Це державні таємниці.»

Після 10 місяців на посаді Зеленський відчайдушно хоче перевести розмову на іншу тему, не про сагу з імпічментом. Він погодився на це рідкісне інтерв’ю, сподіваючись, що може «змінити контекст» і перевести фокус уваги на укладенні угоди з Путіном для завершення війни та на подальшій інтеграції в Европу. Він говорить із запалом, багато жестикулює, застосовуючи ті легкі чари, які допомогли йому отримати президенство. Його майбутній успіх залежить від того, чи зможе він їх задіяти на европейських лідерах, які є його головною надією на вихід з незавидної ситуації, коли він застряг між Путіном та Трампом.

Після перемоги на виборах Зеленський пообіцяв виборцям, що “залишиться людиною” і не стане типовим політиком. Він стверджує, що досі це йому вдається, але наше приміщення каже про інше. Його схожий на печеру кабінет оздоблено позолоченими ліпними стелями, люстрами та шторами з рюшами, які каскадно спускаються здовж високих вікон. Досі все дуже по-президентськи.

Але ще не закінчилися наші рукостискання, а Зеленський вже розповідає нам, як йому тут дискомфортно. “Я навіть не можу там сидіти, це жахливо”, – каже він, вказуючи на дерев’яний стіл, заставлений малахітовими прикрасами та набором телефонів зі захистом від прослуховування. “Я думаю, що попередні «мешканці» почували себе в цьому приміщенні як вдома”, – каже він; і що його оце приміщення змушує “жахливо некомфортно” почуватися.

Останні зміни вносив ще президент Віктор Янукович, чиї огидна корупція та зближення з Московією спричинили у 2014 Революцію-Майдан. Ми зустрілися зі Зеленським рівно шість років по тому, як Янукович втік звідси під час кривавих сутичок спецназу та протестувальників у центрі Києва, а після тої втечі почалася московитська анексія Криму та воєнне вторгнення на схід України.

Спершу Зеленський обіцяв, що перенесе президентський офіс, але тепер він вирішив, що ціна цього буде завеликою для платників податків: “І я не можу зробити ремонт, бо це історична споруда, тож це буде незаконно.” Але помітно, що він не зробив навіть найменших змін, наприклад, не поміняв меблі і не прибрав кітчеві бронзові фігурки. Може, йому просто треба мати щось, на що можна скаржитися. А може, капкан влади є справді спокусливим.

“Це правда, ти починаєш до цього звикати.” Він сміється.

Частина ІІ: ПРО РИЗИКОВІ 90-ТІ, ГРУ ГЕНІТАЛІЯМИ “СОБАЧОГО ВАЛЬСУ”, ПРО ФІНАНСОВЕ «КУМІВСТВО» І БЕЗМЕЖНУ ВЛАДУ ЗЕЛЕНСЬКОГО – THE GUARDIAN, ІІ ЧАСТИНА

Частина ІІІ: ДРАМАТИЧНО ТЕРМІНОВИЙ ДЕДЛАЙН ПУТІНУ І ВІДСУТНІСТЬ ЗАПАСНОГО ПЛАНУ – THE GUARDIAN, ЧАСТИНА ІІІ

Donate to Myrotvorets

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *