«За три доби я відчув на собі від «стрілкотні» до КАБів. Були і переохолодження, і купа контузій… Я ніколи не думав, що доведеться повзати по трупах” – операція на одному з дніпровських островів
«Ти йдеш по болоту, неподалік падають снаряди, в тебе летять вторинні уламки, ти весь в крові, контузії навіть не рахуєш. І попри це, ти маєш надати допомогу групі, яка потрапила під танковий обстріл. Серед них був один критично важкий поранений, на ньому живого місця не було. У черевній порожнині – уламки, якими я порізав собі пальці до кісток, намагаючись зупинити йому кровотечу… Хлопці – хто кричить від болю й паніки, хто просто в якомусь ступорі. Тоді я зрозумів, навіщо на курсах сержантів вчать напрацьовувати командний голос. Мені довелося кричати, щоб привести людей до тями. Обстріли при цьому не припинялися. Зрештою, в якийсь момент я взагалі перестав вірити, що виживу, єдине, про що думав – надати максимум допомоги пораненим. Я і мій побратим «Крюгер» тієї ночі втратили берці в болоті, тож пересувалися босоніж», – розповів «Козак».
Складна операція на одному з дніпровських островів, де “Козак” брав участь як бойовий медик та за яку отримав орден «За мужність».














