Саме оцінка основних переговорників від США (як по Ірану, так і по російсько-українській війн) Віткоффа та Кушнера щодо того, що Іран “затягує час”, стала одним із вирішальних факторів для Дональда Трампа при прийнятті рішення про перехід від дипломатії до військової сили.
А росіяне не затягують час?! Так чого ж ви? Чому такі подвійні стандарти???
Світ побачив, як у Бахрейні іранський “Шахед” влучив у багатоповерхівку.
Україна відбиває атаки такими шахедами кожен божий день, і відбиває не лише шахеди. Українська ППО розряджається щодня, кожен день. І Україна потребує постійних значних поповнень ракет і засобів ППО.
Гурковий вандалізм став стандартним явищем у підмосков’ї.
Але не тільки.
Проблема поїдання неоплачених продуктів у торговельному залі справді існує. Особливо ваблять москвинів відкриті товари – горіхи, цукерки, свіжа випічка – коротше кажучи, все, що не запаковано і не має штрих-коду. Такі продукти намагаються винести повз касу або просто з’їдають прямо в торговому залі»,— каже менеджер торгової точки Єськіна.
Скелетоніст Владислав Гераскевич публічно відреагував на хвилю підтримки Сергія Бубки після вимоги позбавити того звання Героя України. Гераскевич не просто написав допис у соцмережах — він озвучив свою позицію у Верховній Раді та зареєстрував відповідну петицію.
Росіяни не можуть просто так збирати речі й їхати в Польщу. Польща — у складі Шенгену, і для громадян РФ стандартний шлях — окрема шенгенська віза, але з цим зараз дуже складно.
👍 Можна приїхати в Польщу, якщо:
у них є дійсна шенгенська віза (видана будь-якою країною Шенгену) — тоді в принципі в’їхати дозволено, як у будь-яку іншу шенгенську державу.
🔥 Але стандартні шенгенські візи росіянам зараз не видають, щоб просто. У багатьох консульствах видача обмежена або практично зупинена.
🚫 Прямий в’їзд із російським паспортом без візи не працює. Росіяни потребують візу для коротких поїздок до Польщі.
⚠️ І ще важливе: з 1 квітня 2026 Польща не визнаватиме старі російські паспорти без біометричного чипа — це означає, що з таким документом їх на кордоні просто не пропустять.
“Якщо хтось гарно стрибає, це ще не означає що він людина, а не кенгуру. Спостереження не моє, а Бориса Філатова, мера Дніпра, але дуже тут доречне.
От щойно Ломаченко, як на мене, цікавий спортсмен, але абсолютно незоієнтований у питаннях захисту країни, підтримав Бубку – огидного ригівського функціонера, котрий от, як на мене, гірше за тварину кенгуру. Все життя сунув нас під Росію, а зараз від цієї тяжкої праці відпочиває, кажуть, в Монако (чому не в Вологдє?).”
Читати далі за посиланням.
В цей час ми вже збирали команду Миротворця і чітко розуміли, що працювати будемо десятиріччями у повному оточенні ворогів, дебілів та пройдисвітів. Що підтримки збоку влади не буде і розраховувати можна буде лише на себе та однодумців, які чітко розуміють: для кого, для чого і з якою метою працюватиме Миротворець.
Тоді, наприкінці лютого 2014 року, ми вже також чітко розуміли, що “мудрий наріт” більшістю своєю незабаром зрадить всіх тих, хто знає, хто вміє і хто розуміє, що робити і як робити.
У прикордонних районах Бєлгородської області житло місцевих мешканців руйнується не через дрони чи ракети, а від роботи російської артилерії. Стіни тріскають, стелі обвалюються — але формально це не вважається підставою для допомоги.
Такий випадок стався в селі Бєлянка Шебекинського округу. У будинку пенсіонерки з інвалідністю обвалився дах і пішли тріщини по стінах після артилерійських стрільб. За словами жінки, це вже другий подібний інцидент: раніше стеля падала з тієї ж причини, і тоді вона лагодила дім власними силами.
Тепер же ані сил, ані коштів у неї немає. Жінка звернулася до місцевої влади, однак там відмовилися ремонтувати житло. Причина проста: будинок не зазнав удару безпілотника і не потрапив під офіційно зафіксований обстріл. Руйнування від «своєї» артилерії — поза бюрократичними інструкціями.
“Поділюся і я з вами своїми особистими спостереженнями цього важкого дня чотири роки тому.
Я точно знав, о котрій росіяне почнуть вторгнення. Знав, очевидно, не лише я.
Підготувавши авто, запас палива, води, продуктів на кілька днів, я спеціально ще раз (після десь восьми ефірів після фактичного оголошення війни Україні 22-го лютого) вийшов в ефір 24-го о третій ночі, попередивши громадян про час атаки і з порадами, як краще діяти.
Із відчуттям, що я зробив те, що міг, щоб не лише високопосадовці та й інші співробітники держструктур, але й пересічні українці були поінформовані, поїхав.
Поїхав разом з дружиною, донькою та собакою не на захід, а на схід, в Сумську область, в напрямку українсько-російського кордону, де жили наші рідні.
Їхали по Прилуцькій («танковій») трасі. Всі мости були, звісно, на місці. Їхали в тому напрямі одні. Починаючи з міста Ромни, взагалі не бачили жодного авто, яке б рухалось в тому ж напрямі.
Натомість назустріч йшла нескінченна колонна службових авто з відповідними державними номерами (я нарахував більше п’яти сотен), в яких працівники різних правоохоронних організацій зі своїми сім’ями їхали назустріч, втікаючи від наступаючих окупантів. Мабуть, таким було розпорядження… Немає питань.
Але ж інших українців, старших і дітей, жінок і чоловіків, які готували коктейлі молотова і не мали доступу до зброї, ніхто й не збирався евакуювати. Навіть, коли на Суми йшли вже російські танки, багато людей запитували, що відбувається і що робити…
Ми можемо багато заявляти про єдність, про рівність, але ця разюча нерівність тоді дуже різко різанула…
Нерівність в отриманні інформації, нерівність в ставленні Держави до своїх громадян під час евакуації (хоча й такої хаотичної), нерівність в доступі до зброї, щоб захистити своїх рідних і свою Батьківщину.
Ми не маємо мовчати й про цей досвід. Війна не закінчилася. Ще багато випробувань.
Якось ніяково дивитися, як дехто з можновладців вже зараз “вішає собі ордени переможців”.
Дай Бог буде перемога народу України та довготривалий мир – і тоді ОБОВ’ЯЗКОВО треба з’ясувати всі обставини й всі дії: і справжніх ГЕРОЇВ, і тих, хто зараз формує СВОЮ (часто-густо не зовсім правдиву) історію початку широкомасштабного вторгнення росіян в Україну.
Не давши чітку оцінку минулому – не побудуєш справедливе майбутнє!”
Валерій Чалий, український дипломат, посол України у США у 2015–2019 роках.
Коли в українського дронаря оргазм — очі розбігаються, руки тремтять, а адреналін зашкалює.
Саме так сталося, коли галицькі десантники — оператори ударних БпЛА 80-ї бригади — натрапили на території РФ на великий склад боєприпасів, дронів і легкої техніки. Вибір був непростий, але рішення знайшли.
Точку удару визначили без вагань. А далі на Курщині сталася знатна бавовна.
Слава Силам оборони України!
Тилу у рашистів нема.
Ще живий батько звільненого з російських катівень морпіха Олексія Анулі. Батько, кадровий військовий, не вірив у повномасштабне вторгнення. Рашисти спалили його живцем. Тіло шукали понад рік:
*Війна на цей день триває уже цілих 9 років, гинуть наші воїни, замордовані тіла, яких іноді вдається повернути від російських фашистів, дев’ятий рік існує жахлива катівня “Ізоляція” в Донецьку, вже загинув від поранень, стікаючи кров’ю, під пильним наглядом Зеленського, Ярослав Журавель. При цьому уже 3 роки нова влада з Кварталу приховує втрати наших воїнів, перемикаючи увагу населення на шоу.
У МЗС рф почали погрожувати Південній Кореї після новин про можливу участь Сеула в закупівлях озброєння для України.
Москва вдаватиметься до кроків у відповідь у разі приєднання Південної Кореї до військових поставок для України. З такою заявою в суботу виступила офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова.
Що передувало
Напередодні співрозмовник із дипломатичних кіл Південної Кореї повідомляв, що Сеул як один із варіантів допомоги Києву розглядає приєднання до ініціативи НАТО Prioritized Ukraine Requirements List (PURL), яка передбачає закупівлю озброєння для України у США. Водночас у МЗС Південної Кореї зазначали, що, найімовірніше, влада обмежиться закупівлею нелетального обладнання.
“Это, несомненно, нанесет непоправимый ущерб отношениям России и Республики Корея, разрушит перспективы для восстановления конструктивного диалога по проблематике Корейского полуострова. В этом случае мы будем вынуждены воспользоваться правом на ответные, в том числе асимметричные, меры”, — заявила Марія.
А що таке — “асімєтрічниє мєри”? рф почне летальне озброєння нам закупляти?
«Він громадянин України! В нього паспорт є», — каже чоловік, який пішки виходить із прифронтової Костянтинівки разом із бабусею. Поруч — коти й собаки, члени родини.
«Ще десять залишилось приблудних у хаті», — жінка плаче й не стримує відчаю.
Як це — залишати рідний дім під вибухи?
Як це — рятувати тих, хто не скаже ні слова, але дивиться в очі й сподівається?
Вони — члени родини. У них є імена, характери, страх і бажання жити.
Щоб такі люди мали шанс повернутися, потрібне одне — не хамити українському військовому і не шукати виправдань. Єдиний варіант, який реально працює, — Збройні сили України. Вони знищують російських загарбників, звільняють нашу землю і захищають усіх: і батька трьох дітей, і родину з тваринами, і тих, хто в тилу давно забув, якою ціною дається цей захист.
