В частности, были проанализированы результаты выполнения заданий по назначению военными частями и подразделениями в районе проведения ООС, мероприятия оперативной и боевой подготовки, военного сотрудничества, материально-техническое обеспечение, выполнение программы прыжков с парашютом, совершенствование учебной материально-технической базы, состояние финансово-хозяйственной деятельности, работа с личным составом, функционирования внутреннего контроля в воинских частях десантно-штурмовой войск ВС Украины и многое другое.

Пішов у військкомат – не взяли. Пішов у “Азов” – не взяли, сказали «Маєте роботу, працюйте». Знайшов “Айдар”, взяв відпустку і поїхав “відпочивати” з «Айдаром».
Сергій проживав у квартирі зі своїми батьками-пенсіонерами. За дев’ять років роботи у прокуратурі, сім із яких працюючи в загальному нагляді за додержанням земельного і архітектурно-будівельного законодавств, він не заробив ні машини, ні нерухомості, ні великих статків.
***
У червні 2014 року його двоюрідна сестра виходила заміж, і він спочатку взагалі не хотів їхати на весілля, але все ж поїхав і весь вечір просидів дуже сумний. Бо саме тими днями якраз на Волинь привезли загиблих хлопців. Сергій не затанцював ні одного танцю.
І всі дивувалися, що така молода людина й так переймається долею цілої держави.
Видно було, що думками він був не на цьому святі.

Перші жертви неоголошеної війни на території України. Тільки мобілізовані, на чиїх руках ще не було ні краплі ворожої крові.

Мама: Я сама їздила на те поле з горілими деревами у 2015 році з Оксаною (дружиною загиблого Дмитра Йовзика), міським головою Миколою Романюком. Це село десь за 15 км від Волновахи. Повезла з собою коровай. Нас приймали у їхній міській раді, кореспонденти були, і тоді Микола Романюк аж просльозився: «Як ви це розумієте – її дитину вбили тут, а вона приїхала до вас із хлібом!»
Коли ми пішли на місце розстрілу, я втратила свідомість, мене «відкачували» лікарі зі швидкої допомоги. Підходило кілька місцевих людей, просили пробачення, дякували за сина.

Ця кров волає до неба (кожна безвинно пролита кров волає до неба). Це обличчя має тепер бути скрізь – на плакатах і значках, футболках і наліпках, впізнаване кожному. Як постійна пригадка нам усім: цей чоловік загинув за те, щоб українці нарешті перестали БОЯТИСЬ своєї мови.