РЕЗУЛЬТАТИ СПІЛЬНИХ РЕФОРМ, ЗАПРОВАДЖЕНИХ ПРЕЗИДЕНТОМ П.ПОРОШЕНКОМ ТА УРЯДАМИ В.ГРОЙСМАНА І А.ЯЦЕНЮКА
Завдяки реформі децентралізації у віддаленій сільській громаді вдалося не лише зберегти, а й капітально відремонтувати і навіть створити нові об’єкти соціальної інфраструктури, передає Новий день.
В яких умовах 3—4 роки тому доводилося приймати пацієнтів у ФАПі в Архангельській Слободі, фельдшерка Наталя Іллюшко воліє більше не згадувати.
— Було не просто погано, а дуже погано. Ніяких умов для роботи ми не мали. В приміщенні завжди було так холодно, що замерзала вода в чайнику, а взимку неможливо було роздягнутися. Так ми працювали, поки наше село не вирішило об’єднатися з Зеленим Подом. Громада одразу ж почала звертати на нас увагу. Покращилися умови: у ФАПі зробили гарні ремонти, опалення, замінили вікна, підвели воду. Зараз я працюю у Петропавлівці, де теж було все «вбите», а тепер маємо всі умови для прийому пацієнтів, — говорить Наталя Іллюшко.
— Ви не уявляєте, як зараз стало гарно в нашому ФАПі. У нас тепло, можна в нормальних умовах приймати дітей та дорослих. І село теж ожило: встановили дитячий майданчик, відремонтували стадіон, — підтверджує завідувачка Архангельськослобідського ФАПу Христина Бендеберя.
Раніше Мyrotvorets.News повідомляв:
«Шкодуємо, що не об’єдналися раніше»
Перевагами децентралізації жителі Зеленопідської ОТГ Каховського району користуються вже 3 роки. В грудні 2016-го три сільські ради — колишня Червоноперекопська, Слобідська і Дмитрівська, а це — 9 населених пунктів з загальною чисельністю майже 4,4 тисячі жителів, прийняли рішення об’єднатися.
— Завдяки об’єднанню ми отримали можливість рухатися далі. Бо з тими бюджетами, які ми мали раніше, не було практично жодних шансів щось розвивати і втілювати якісь нові ідеї. Нам був потрібен ривок. І він з’явився завдяки створенню ОТГ, — розповідає голова Зеленопідської ОТГ Галина Лобунько. — Завдяки децентралізації ми отримали нові можливості. Почали брати участь у різних проектах, їздити навчатися за кордон і по всій Україні. І з кожної поїздки ми привозили якісь ідеї. А раніше що ми могли? Хіба що поспілкуватися в межах свого району і все! Тому дуже шкодуємо, що не об’єдналися у 2015-му, що втратили цілий рік. Бо ті громади, які зробили це раніше за нас, пішли ще далі.
Галина Лобунько згадує, який сильний супротив об’єднанню громад чинила районна влада.
— Я їх розумію, адже разом із сільрадами з районних бюджетів відходила частка доходів. Ми ж забрали з собою прибутковий податок, а це близько 10 млн грн на рік. Ми забрали всі свої структурні підрозділи: ФАПи, освіту. Щоправда, власного відділу освіту ще не створили і продовжуємо співпрацю з відділом освіти Каховської райдержадміністрації, — пояснює вона.
На даний час бюджет Зеленопідської ОТГ становить 56 млн грн, із яких власних надходжень — близько 28 млн грн. До об’єднання спільний бюджет трьох сільрад становив значно менше — майже 21 млн грн.
«Від реформи виграли всі»
Досвід Зеленопідської ОТГ повністю заперечує й чи не найбільшу страшилку противників децентралізації, які стверджують, що від об’єднання програють малі села. Приміром, якщо до створення ОТГ бюджет Слобідської сільради становив 1,8 млн грн, а бюджет Дмитрівської сільради — 2 млн грн, то тепер кожен із цих старостинських округів отримує щорічно близько 8 млн грн.
— Насправді від реформи виграли всі. І малі села в першу чергу. Бо коли ми розподіляємо кошти, то робимо все однаково. У нас немає такого, що якесь село краще, а інше гірше, — запевняє голова Зеленопідської ОТГ.
— Після об’єднання наше село розцвіло! — стверджує староста Слобідського старостинського округу Емма Піронко. — Раніше у нас були проблеми з водопостачанням, багато приміщень не опалювалися, сільрада працювала в жахливих умовах. А тепер усі покрівлі замінені, учні в школі забезпечені харчуванням, зробили клуб, вуличне освітлення, відкрили фітнес-зал, осучаснили бібліотеку. Щовівторка ходить безоплатний автобус до Зеленого Поду для тих, кому потрібно щось оформити в сільраді, поки у нас не запрацював центр надання адмінпослуг. Архангельська Слобода зажила по-новому, всі задоволені!
Усі умови для лікарів і їхніх пацієнтів
Завдяки децентралізації у Зеленому Поді вдалося вирішити й іншу свою вічну проблему — нестачу медичних кадрів. Також за короткий проміжок часу тут відкрили свою станцію екстреної медичної допомоги, зробили капітальні ремонти в амбулаторії і всіх фельдшерських пунктах, а нині на завершальній стадії перебуває будівництво нової амбулаторії. І це за кошти державного і місцевого бюджетів.
Задоволений умовами роботи в Зеленому Поді завідувач місцевої амбулаторії Леонід Сотін. До цього села він переїхав у липні 2019 року з Херсона. Вирішив прийняти пропозицію сільської ради і не прогадав.
— Мені надали гарні умови, службову квартиру. В амбулаторії проведено капремонт, а скоро з’явиться нова будівля. Я задоволений, — стверджує він.
— А мені пообіцяли надати будинок і гідну зарплату. Тож ми з чоловіком переїхали сюди з Кропивницької області. Йому теж дали роботу. Вже більше року ми тут живемо й аніскільки про це не жалкуємо, — говорить лікарка-педіатр Ірина Ткаченко.
Через кращі умови перевагу Зеленому Поду віддала й лікар-терапевт Марія Молчанова з Запоріжжя. Спочатку вона планувала працювати разом із чоловіком у Каховській центральній районній лікарні. Переважило те, що в селі, крім гідної зарплати, запропонували й житло.
Задоволена змінами в своєму селі й завідувачка Дмитрівського ФАПу Людмила Калініченко. Турбує її тільки те, що в рамках медреформи цей заклад ризикує залишитися без фінансування з Національної служби здоров’я України.
«Зелений Під — це кохання з першого погляду!»
Першими переваги децентралізації на території громади відчули заклади культури. На момент створення ОТГ усі вони були вкрай занедбаними. В Зеленій Рубанівці будівля клубу була настільки вбитою, що на ній узагалі думали поставити хрест і розібрати. В Архангельській Слободі від новенького будинку культури залишилася лише купа будівельного сміття: будівлю розібрали ще на початку 2000-х. В аварійному стані перебували інші заклади, а в деяких селах клубів узагалі ніколи не існувало.
Перші інфраструктурні субвенції громада почала направляти на культуру.
«Ми вирішили: треба спочатку зберегти те, що маємо. Бо якщо дитсадки або школи раніше отримували бодай якісь гроші, то культура не мала взагалі нічого», — пояснює Галина Лобунько.
Зробили майже неймовірне: відновили клуб у Зеленій Рубанівці, відремонтували заклади культури в інших селах, відкрили клуб у Подівці, під який облаштували будівлю колишнього дитсадка. Зараз завершується капремонт глядацької зали Зеленопідського будинку культури на 450 місць — найбільшої в Каховському районі. На території ОТГ працює 16 творчих колективів, з них 8 — у Зеленому Поді.
— За попередні роки люди встигли відвикнути від масових заходів. Ніколи не забуду, як ми вперше проводили в Архангельській Слободі день села. Влаштували там справжні гуляння, привезли свої колективи. — згадує Галина Лобунько.
— Про працівників культури завжди говорили — «щасливі жебраки». Але це не стосується нашої громади! Адже тут зробили так, що працювати в культурі — це престижно. Багато уваги тут приділяють і спорту. На території ОТГ капітально відремонтовані 3 спорткомплекси, придбані комплекти тренажерів, почала працювати молода спеціалістка зі спортивно-масової роботи Анастасія Макарук. Нудьгувати у нас тепер ніколи! — зізнається інспекторка з культурно-масової роботи Зеленопідської ОТГ Валентина Нікітіна.
Рік тому Валентина переїхала до Зеленого Поду. Раніше жила в Каховці й Новій Каховці. На додачу до робочого місця їй виділили службову квартиру.
— Я жодного дня не пожалкувала, що переїхала сюди. Зелений Під — це було кохання з першого погляду. Тут є все для життя! Я привезла своїх двох дітей, тут знайшла свою долю. Я щаслива! — говорить Валентина Нікітіна.
Задоволена змінами й директорка Дмитрівського будинку культури Іванна Жукова.
— Вони почалися одразу після створення ОТГ: були виділені кошти на ремонти, на обладнання, інтернет, вай-фай, комплекти костюмів для колективу. А колись ми не могли навіть лампочку купити в приміщення. І з яких питань я не звертаюсь до керівництва сільради, завжди чую: «Все зробимо!» Зміни значні. Я впевнена, що все це завдяки децентралізації, яка дала можливість ефективніше використовувати кошти на місцях. Нещодавно до нас приїжджали переселенці з Луганської області. Вони побачили наше село й будинок культури і були в шоці. Сказали, що у них і близько немає нічого подібного, — стверджує вона.
Зміни на краще після об’єднання позначилися і на закладах освіти. Всюди проведені ремонти, оновлена матеріально-технічна база. Громада взяла на себе харчування в дитсадках та початкових класах.
— Моя донька, коли побачила відремонтовану школу в Зеленому Поді, сказала: «Мамо, тут — рай!». І цей рай ми не проміняємо ні на що інше, — зізнається Валентина Нікітіна.
«Успіх залежить від нас самих»
Зупинятися на досягнутому в Зеленопідській громаді не збираються. Невдовзі тут планують відкрити свій ЦНАП, спеціалісти якого прийматимуть також у старостинських округах. Активно тривають роботи зі встановлення вуличного освітлення. Днями завершили підключення енергоефективних освітлювачів у Подівці й Петропавлівці. Вирішили проблему з освітленням навіть у зовсім невеличкій Діброві.
У громаді активно беруть участь у різноманітних проектах, залучають громадські організації, грантові програми. Саме в Зеленому Поді у 2017 році створили перший в області підрозділ пожежної охорони. Кошти на його утримання йдуть з місцевого бюджету. В підрозділі є власний автомобіль, працівники забезпечені формою, паливом. А зараз повним ходом триває будівництво нового центру безпеки. Працює тут і сучасний поліцейський відділ. У ньому є кабінети для ювенального інспектора, дільничного офіцера поліції, інспекторів груп реагування патрульних та членів громадських формувань.
Готуються в Зеленому Поді й до розширення території самої громади. Нещодавно сусідня Федорівська сільрада дала згоду на приєднання до Зеленого Поду. Тепер слово за ЦВК, яка має призначити вибори в Федорівці. Ця сільрада вирішила підключитися до процесу добровільного об’єднання громад з-поміж останніх у районі. Зробити це раніше заважали безкінечні чвари в керівництві сільради і фактичне безвладдя, яке почало призводити до занепаду села.
— Ми дуже жалкуємо, що не об’єдналися з Федорівкою раніше. Адже скільки всього ми б уже встигли там зробити, — говорить Галина Лобунько. — Знаєте, зараз я взагалі не розумію ті сільради, які досі не скористалися можливостями, що дає децентралізація. Звісно, залишити все, як було, дуже зручно. Багато хто звик, що ним керує хтось з району, на кого завжди потім можна в разі чого звалити всю провину. А нам звалити вже нема на кого. Усе залежить від нас самих. Якщо ми нічого не робитимемо — то нічого й не виходитиме. Тому намагаємося використовувати будь-яку можливість для розвитку нашої громади. І працюємо над цим усі разом. Так, нам вдалося багато чого досягти. Але це не мій особистий успіх. Це — наш спільний успіх. Усієї громади!
