«Гаряче було ще тоді»: Боєць із Луцька — з 2014-го на війні, служив у поліції, тепер керує БПЛА
Завод, патрульна поліція, фронт. І знову фронт.
Дмитро Мандзюк (Отче) із Луцька вперше став до зброї ще в 2014-му. Поруч — студенти, вчителі, колеги із заводу. Тоді записався до територіальної оборони «Волинь» — ще до того, як про тероборону почали говорити на кожному кроці.
“І на той момент вже було досить гаряче. Та сама Донецька область, ще з 2014-го року я вже знайомий з нею був — Дебальцево, Єнакієво, той самий Нью-Йорк, біля якого ми досі стоїмо,” – каже воїн.
Пройшов Дебальцеве. Повернувся. Пішов у патрульну поліцію — хотів змінювати країну вже в тилу. Потім працював енергетиком. Але у 2022-му — знову доброволець, знову фронт. Тепер він головний сержант взводу безпілотників: вчить молодих, сам літає, тримає небо, коли інші тримають землю.
Каже, що брак людей — катастрофа. І що мовчати вже немає сенсу:
«Нашим людям треба святий пендаль, щоб ішли захищати країну».
Про демобілізацію Дмитро каже: це не лише звільнився з війська, це треба ще психологічно “прийти з війни”.














