У той час як ухилянти шукають способи обійти систему і, ховаючись за спинами хлопців і дівчат, ще й примудряються скаржитися на країну, інші свідомо обирають форму і відповідальність.
У 127-й окремій важкій механізованій Харківській бригаді нове поповнення — рекрути, які добровільно приєдналися до лав Збройних сил України, склали військову присягу.

Про це повідомили в 11-му армійському корпусі, пише АрміяInform.

Церемонія відбулася у навчальному класі бригади. Хлопці та дівчата, які обрали програму «Контракт 18–24», офіційно підтвердили свою готовність служити українському народові.

У підрозділі наголошують: кожен із новобранців прийшов сюди не випадково. Це усвідомлений вибір — зі всіма ризиками, навантаженням і відповідальністю, які йдуть у комплекті зі службою.

Рекрутів привітали з приєднанням до ЗСУ та побажали витримки, професійного зростання і надійних побратимів поруч.

Програма «Контракт 18–24» дає можливість молодим українцям долучитися до Сил оборони на один або два роки. У пакеті — фінансова винагорода, бойова підготовка за стандартами НАТО та соціальні гарантії, які складно знайти в цивільному житті.

Контраст із новинами про “схеми” тут відчувається особливо різко: одні платять, щоб втекти, інші приходять самі захистити свій народ.

Прокуратура повідомила про підозру 54-річному одеситу, який поставив на потік «послугу» для тих, хто хотів уникнути мобілізації. Його пропозиція: за 18 000 доларів клієнт отримує фіктивний діагноз — цукровий діабет — і разом із ним квиток у “вільне життя” без військового обов’язку на 4 місяці.

У квітні організатор знайшов 24-річного «клієнта» і запропонував йому повний пакет: від підроблених медичних документів до проходження військово-лікарської комісії. Формально все виглядало чисто — людина визнавалася непридатною до служби, знімалася з обліку і могла виїжджати за кордон без зайвих питань. І не один раз, а скільки заманеться.

Для більшої “правдоподібності” клієнту доводилося кілька разів їздити до медзакладу в іншому місті. Там, за легендою, і формувалася його нова медична історія. Організатор окремо підкреслював: жодної самодіяльності, жодних зайвих розмов — тільки чітке виконання інструкцій.

Ціна питання — 18 тисяч доларів. Термін реалізації — до чотирьох місяців. Недешево, але попит, схоже, був.

Організатора затримали під час отримання грошей у ресторані в Крижанівці. Тепер замість “бізнесу” — підозра за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон.

“Наша відповідь чітка: нас не залякати. Такі погрози та будь-які форми шпигунської діяльності в Німеччині є абсолютно неприйнятними”, – акцентували у МЗС Німеччини.

“Сьогодні о 10:00 ранку послу Александру Змєєвському було висловлено рішучий протест проти таких погроз. Така риторика, спрямована проти Чеської Республіки, чеських суб’єктів та наших союзників, є абсолютно неприйнятною”, – йдеться у повідомленні.

Напруження зросло після того, як російське Міністерство оборони оприлюднило перелік адрес у низці європейських країн, де нібито розміщені підприємства, пов’язані зі спільним виробництвом безпілотників з Україною. У заяві прозвучали натяки на можливі “заходи у відповідь”.

Попри це, низка європейських лідерів демонструє, що не готова піддаватися тиску. Зокрема, прем’єр-міністр Нідерландів заявив, що країна не зважатиме на російські погрози.

Сьогодні, 20 квітня на території колишніх сіл Острівки та Воля Островецька у Волинській області стартували пошукові роботи. Йдеться про місця, де під час трагічних подій серпня 1943 року загинули місцеві мешканці. Експедиція триватиме до 1 травня 2026 року.

Місцевий різноробочий влаштовується за наказом куратора до будівельної компанії, що займається зведенням укріплень. Паралельно він починав збирати інформацію для ворога.

Його цікавили координати, розташування укріплень, запасні командні пункти, рівень захисту споруд. Усе це він позначав на картах і передавав через месенджер куратору з російської спецслужби. Для підстраховки регулярно чистив переписку, але це не допомогло.

Окремий штрих до портрета: під час розслідування з’ясувалося, що він не лише передавав координати, а й фактично закликав до повторних атак по місцевій ТЕЦ.

Правоохоронці відстежили його діяльність, задокументували передачу даних і затримали вдома, коли він готував черговий “звіт”. Під час обшуку вилучили телефон, який і став ключовим доказом.

Суд визнав його винним у державній зраді в умовах воєнного стану. Покарання — 15 років тюрми.

Як встановив Калуський міськрайонний суд, група осіб увірвалася до будівлі ТЦК та СП, де перебували військовослужбовці та мобілізовані. Нападники застосували силу до військового роти охорони, після чого вдарили його та повалили на землю. Обвинувачений з одним зі спільників тримав військовослужбовця, коли третій присутній бив його кулаком в тулуб, голову та обличчя”, — йдеться у матеріалах справи.

Згодом вони вибивали двері, трощили вікна камінням і палицями, а також погрожували військовим і підбурювали цивільних, що зібралися біля будівлі.

Розібрати бетонне укриття, замінувати підходи чи доставити критично важливий вантаж піхоті — важкі бомбери виконують широкий спектр завдань на передовій. Про роботу екіпажу батальйону «Фобос» 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ на Покровському напрямку розповідає пілотеса з позивним «Лілу».

За її словами, найбільший драйв — під час бойових вильотів на ураження. Особливо, коли йдеться про складні цілі, як-от бетонні укриття. Тут важлива точність і розуміння структури об’єкта: де вхід, вентиляція, укріплені ділянки. Після кількох вильотів з’являється досвід, який дозволяє бити максимально ефективно.

У тимчасово окупованому Криму українська воєнна розвідка провела результативну операцію проти російського флоту. Воїни спецпідрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України «Примари» завдали ударів по двох великих десантних кораблях окупанта.

Йдеться про великі десантні кораблі проєктів 775 «Ямал» та 1171 «Ніколай Фільченков». Обидва судна використовувалися російськими силами для забезпечення військової логістики та перекидання техніки.

Деталі щодо ступеня пошкоджень наразі уточнюються, однак попередні дані свідчать про успішне ураження цілей.

Очікується, що найближчим часом з’явиться більше інформації щодо наслідків атаки.

Це історія не про «доньку командира», як могли б подумати сторонні. Тут значно більше — про перші години російсько-білоруської агресії на Херсонщині, коли все вирішувалося швидше, ніж встигали доходити накази, а реальність наздоганяла навіть тих, хто мав би знати більше за інших.

У цій розповіді — живі, болючі й подекуди незручні історичні деталі про те, як українські військові зустріли повномасштабне вторгнення: у якому стані були підрозділи, як готувалися бригади, чого бракувало і що доводилося вирішувати на ходу. І водночас — тихі питання без прямих відповідей: що насправді знали у вищому офіцерському складі напередодні та чи могли змінити хід перших днів.

Це також історія про війну в максимально особистому вимірі — через зв’язок батька і доньки, які опинилися в одному підрозділі й разом проходили через хаос відступу, обстріли, втому і вибір залишитися.