Сім років духовної незалежності: річниця створення Православної церкви України

Минає сім років від дня створення Православної церкви України — події, яка стала не лише релігійним, а й державницьким зламом. Про цю дату нагадав п’ятий Президент України Петро Порошенко, наголосивши на її історичному значенні для української ідентичності та безпеки.

«Сім років, як постала Православна церква України. Сім років тому наша духовна незалежність була підтверджена Вселенським патріархатом. Сім років, як наша віра об’єднує Україну та надає сили боротися проти зла, яке прийшло на нашу землю», — зазначив він.

Як встановило розслідування, зрадником виявився мобілізований із Дніпра. Співробітники фсб завербували його восени 2025 року. Далі, за інструкціями спецслужбовців рф агент мобілізувався до тилової військової частини регіону. Покруч мав передавати рашистам координати тимчасового базування підрозділів ЗСУ та Нацгвардії, по яких ворог готував ракетно-дронові атаки.

Невдовзі, після виконання агентурних завдань, фігурант самовільно залишив військову частину, де проходив службу, та «злив» її локацію фсб.

На фінальному етапі спецоперації фігуранта контррозвідники СБУ затримали зрадника за місцем проживання його родичів, де він переховувався.

Посол України в Ізраїлі Євген Корнійчук різко розкритикував слова Дані Даяна. Він наголосив, що для українців російське вторгнення з масовими вбивствами цивільних — дітей, жінок і людей похилого віку — сприймається як реальна загроза геноциду.

«Слова пана Дані Даяна були недоречними тоді, чотири роки тому, і нам незрозуміло, чому він вирішив необхідним повторювати ці образливі слова сьогодні», — підкреслив Корнійчук.

Що сказав голова «Яд Вашем» — подробиці читайте за посиланням.

Червінський стверджує, що команда не отримувала наказу припинити або відкласти операцію, а інформація про неї врешті-решт стала відомою іншій стороні. У результаті осіб, яких планували затримати в Україні, було передано до Білорусі. Саме після цього, за словами ексрозвідника, в середовищі силовиків почали відкрито говорити про можливий російський вплив в Офісі Зеленського.

“Ми все-таки розвідка українаська, а він був керівником країни (Зеленський, – ред.) Він не дав нам команду зупинити операцію або згорнути. Він просто здав цю операцію ворогу. Він зателефонував Лукашенку і тих людей, яких ми могли затримати в Україні, він їх передав в Білорусі… Ми почали тоді стверджувати, що Єрмак є агентом впливу від Росії в Офісі президента разом із Татаровим. І вони будують по калькам російських спецслужб – ФСБ і ГРУ, будують систему впливу на нашу державну структуру для того, щоб її зламати. Це все потім стало зрозуміло і підтвердилося, що наша країна була неготова до війни саме через призначення, які здійснив Єрмак”, – розповів Червінський.
Далі — за посиланням.

Водночас, як зазначає Григорʼєва, питання карʼєрного зростання жінок у ЗСУ досі залишається складним. Зокрема, в українському війську наразі немає жодної бойової генералки.

«Це пов’язано з тим, що вони ще не пройшли повний шлях військової освіти — тактичний, оперативний і стратегічний рівні. Вони також не командували бригадами», — пояснила радниця Генштабу.

При цьому в Збройних силах уже є чотири жінки у генеральських званнях, які проходять службу в медичній сфері.

Оксана Григорʼєва наголошує, що найбільш відчутний ріст кількості жінок у війську відбувся після початку повномасштабного вторгнення Росії. Нині в ЗСУ служать жінки на командних посадах, зокрема:

командирки взводів;

командирка військової частини;

командирка батальйону в підрозділах територіальної оборони.

Крім того, за словами посадовиці, значна кількість військовослужбовиць наразі проходить або готується пройти навчання, щоб у перспективі очолити батальйони у своїх бойових частинах.

🔥 Операція на хвилях: медики ГУР врятували бійця просто у відкритому морі

Війна давно зруйнувала уявлення про «нормальні умови» роботи. На цьому тлі медики Головного управління розвідки МО України все ж зробили неймовірне, — провели рятувальну операцію просто у відкритому морі. Без лікарні, без повноцінного обладнання, під загрозою ворожого вогню та з холодною водою навколо.
Пораненого бійця доставили на плавучу платформу у критичному стані. Масивна крововтрата, травматична ампутація, важке переохолодження — набір, який не залишає права на помилку.

«Час накладання турнікетів був пізніший, ніж міг би бути. Через це збільшилася крововтрата, додалася гіпотермія. Стан був важкий», — розповів спеціаліст медичної команди ГУР на позивний «Точіні».

У морі і на війні не існує «ще хвилинки». Тут або дієш одразу, або не дієш зовсім. Рішення ухвалювалися миттєво — буквально на межі між життям і смертю.

За словами медика, пацієнт постійно перебував під контролем екіпажу та бойових медиків передового загону, які виконали колосальну робот
Далі — за посиланням.

На виклик про чоловіка, що має намір вчинити непоправне, прибули патрульні Анатолій Махиборода та Андрій Громик.

Інспектори намагалися встановити контакт із громадянином, відмовити його від непоправного, знайти слова підтримки та заспокоїти.

Коли чоловік відволікся, напарники ухопили його за руку та затягнули в безпечне місце.

Чоловіка передали медикам.

«Всього було завжди дуже мало і дуже пізно» — британський журналіст Колан Робертсон, який живе в Україні з початку повномасштабного вторгнення, допомагає доносити світу правду про війну та злочини Росії. Паралельно він відкриває для себе красу України й силу її незламності.

Робертсон перебуває в самому епіцентрі подій, бачить війну зсередини і відверто зізнається: йому соромно за свою країну, яка могла зробити значно більше, але не зробила. За його словами, іншого пояснення цьому, окрім боягузтва, він не бачить.

«Європа на десятиліття покриє себе соромом, як і будь-яка країна, яка не допомогла перемогти нацистів під час Другої світової війни», — каже Робертсон.

«Я не знаю, чи зможе Україна після закінчення війни пробачити таке ставлення до себе», — додає він.

Скарб, який пролежав у землі майже 800 років, нарешті заговорив. І сказав значно більше, ніж очікували навіть археологи.

Археологи мають і робочу версію походження скарбу.

“Власником такого багатства мав бути купець, який цілеспрямовано привіз речі на торжище до Володимира або ж тікав зі своїм крамом на Волинь від війни”, — зазначив Віктор Баюк.

За його словами, обставини приховування скарбу вказують на драматичний історичний контекст:

“Цілком очевидно, що його було залишено безпосередньо під час монголо-татарської Батиєвої навали на центр удільного Волинського князівства – княжий Володимир наприкінці зими 1241 року”.

Попри те, що скляні браслети були поширеним елементом міської культури домонгольського часу, у цілісному вигляді вони траплялися надзвичайно рідко — зазвичай в одиничних екземплярах. Саме тому волинська знахідка вже зараз змінює уявлення дослідників про масштаби виробництва й торгівлі прикрасами в Київській Русі.