В ефірі Комсомольської правди просять вимкнути усі світлофори на Білгородчині, а то сліплять.
А до термінів “отріцатєльний рост”, “відоізмєньонний парад” додавайте синонім слова війна – “в бєлгородє нинчє хуже чєм раньше”.
Та, що відправила чоловіка на заробітки — на війну в Україну, прийшла спитати: “Гдє мой муж?”
В «Миротворці» все з’ясували, і вбивцю українців — російського воєнного злочинця — завдяки їй сьогодні помістили у «Чистилище».
Директор Центру “Миротворець” прокоментував, зауваживши, що у нас немає для вдови дозвільних документів для отримання виплат, однак вона може не сподіватись на живого кормільца:
“Повідомляю: Відсьогодні завдяки їй він знаходиться у Чистилищі. Відомості, які б дозволили вже оформлювати документи на отримання лади-калини чи гроші в нас відсутні. Майже впевнені, що після СЗЧ у 2023 році орки його обнулили.”
Борис Джонсон вперше побував безпосередньо на передовій в Україні — там, де війна не з новин, а на відстані кількох кілометрів.
Він провів майже дві доби поруч із нашими військовими на Запорізькому напрямку, побачив зруйновані міста, життя під обстрілами і людей, які тримаються там, де щодня “прилітає”.
Разом із ним були двоє британських журналістів. Усе, що він там побачив і почув, обіцяє показати згодом у документальному фільмі. Поки що — поділився враженнями у репортажі для Daily Mail.
Із українськими військовими він відвідав чотири населені пункти: Комишуваху та ще три села, назви яких не розголошують з міркувань безпеки.
Пересування — максимально швидке і без зайвих зупинок. Їхали автівкою з детектором російських дронів, постійно змінюючи темп і маршрут. В якийсь момент усе виглядало настільки напружено, що Джонсон навіть не встиг купити курку-гриль у придорожньому кафе — довелося терміново рухатися далі.
Сьогодні відбувся перший етап великоднього обміну полоненими між Україною та країною агресоркою — додому повернулися 182 українці. Серед них як військові, так і цивільні.
Представник ГУР Андрій Юсов повідомив, що це лише початок так званого “великоднього обміну”.
“Ми зможемо сказати, що сьогодні був лише початок великоднього обміну” — представник ГУР Юсов обережно анонсував наступний етап.
Ключове:
182 людини вже повернулися
процес, імовірно, буде продовжено
загальна кількість звільнених ще може зрости
Емоції звільнених із російських катівень бранців торкаються кожного живого серця. Люди повертаються виснажені, але живі. Хтось не вірить, що це вже не сон. Хтось просто мовчки тримає прапор. Хтось плаче так, що поруч стояти важко.
У цих митях немає зайвого — тільки правда: про втрати, про силу, про свободу.
І найголовніше — вони вдома.
Звідки ти родом? Твоє минуле раптом перестає бути чорно-білим. Це не чужа історія — це коріння, яке досі тримає тебе, це життя, яке тече в тобі.
Завдяки використанню штучного інтелекту старі світлини отримали колір і рух: люди на фото оживають, а сцени з минулого виглядають як кадри з фільму.
У добірці представлені фото з різних регіонів України — зокрема Київщини, Львівщини, Сумщини, Прикарпаття, Полтавщини, Закарпаття, Херсонщини, Тернопільщини та Волині. Окрему увагу привертають кадри святкування Великодня воїнами УПА.
Каллас чітко дала зрозуміти: міжнародна безпека — це спільна відповідальність, а не обов’язок однієї сторони. Вона звернула увагу, що європейські партнери не отримували аналогічної підтримки, коли йшлося про протидію російській агресії.
…
І поки союзники сперечаються про ролі та відповідальність, Ормузька протока залишається точкою, де геополітика напряму впливає на світову економіку. Водночас Росія безкарно нищить українські міста й села, вбиває дітей і цивільних, а світ ризикує загрузнути в нескінченних дискусіях, фактично потураючи праву сили замість захисту міжнародного порядку, сформованого після Другої світової війни.
Українська розвідка встановила особу російського ката — офіцера фсб, причетного до катувань цивільних під час окупації селища Димер на Київщині у 2022 році. Йдеться про підполковника сєргєя олєйнічука, який виконував роль “куратора” фільтраційних заходів.
Він особисто проводив допити із застосуванням тортур та міг ухвалювати рішення про депортацію людей до росії. Загалом задокументовано незаконне вивезення щонайменше 42 цивільних: селяни, студенти, підприємці, тренери та журналіст. Частина з них досі перебуває у полоні.
Окупанти облаштували місце утримання людей на території підприємства, де їх піддавали жорстокому поводженню. До злочинів також причетні військові 83-ї десантно-штурмової бригади рф.
Офіс генпрокурора повідомив олєйнічуку про підозру у воєнних злочинах. Йому загрожує довічне ув’язнення.
Неймовірна українська бабуся Тая
Щоранку вона виходила з хати, сідала на лавочку біля свого паркану й уважно рахувала все, що рухалось повз — ворожу бронетехніку і живу силу ворога.
Бабуся Тая завела кілька зошитів, назвала їх «зошити війни». Туди записувала кожну деталь, кожну колону, кожен рух і напрямок. А потім передавала ці дані нашим військовим.
Їй казали берегти себе, не виходити, бо небезпечно. А вона відповідала:
«Я своє пожила, якщо ми всі будемо сидіти в хаті, то хто перемогу буде робити?»
Ось така тиха сила. Ось такі люди і є Україна.
Чоловік заздалегідь зайняв позицію біля виїзду з житлового комплексу. Щоб не викликати підозр, удавав, що лагодить велосипед. Коли авто військового наблизилося, він кинув велосипед під колеса і спробував відкрити вогонь.
Але план зірвався — його затримали ще до пострілів. За ним давно стежили: спецслужби контролювали кожен крок і дочекалися моменту, коли можна було взяти його «на гарячому».
Кілер — 37-річний громадянин однієї з балканських країн. До України він приїхав як турист, а далі вирушив в Одесу виконувати завдання.
Мешканець Славути готував ракетну атаку російських військ на залізничну інфраструктуру регіону. Для цього він намагався встановити GPS-трекер біля стратегічно важливого об’єкта місцевої філії Укрзалізниці. За сигналами «маячка» ворог планував обстріляти об’єкт, щоб порушити логістику вантажних перевезень, зокрема військових ешелонів Сил оборони.
Війна має тисячі облич та безліч гримас. Але інколи достатньо одного кадру, щоб зрозуміти все.
Саме так працює фотографія — не пояснює, а вражає. Не переконує, а змушує відчути. І цього року світ знову побачив Україну через такий кадр.
Організатори міжнародного конкурсу World Press Photo 2026 відзначили роботу українського фотографа Євгена Малолєтки під назвою «Російська атака на Київ». Автор зробив знімок, в якому зафіксував момент болю, шоку і вразливості, який неможливо ігнорувати.
На даному відео московити розповідають про потужне аналоговнєтне пво в столиці мордору, ба більше, прямо над кремлем. Кажуть, що — агонь.
Насправді, ні.
Мова йде про те, що парад побєдобєсія в москві вперше за 30 років може не відбутись через загрозу “ракєт, каториє, возможно, єсть у протівніка”.
До терміну “отріцатєльний рост”, додайте “відоізмєньонний парад, которий отмєнілі”.
Затриманим виявився безробітний мешканець Полтави, завербований російськими спецслужбами через Телеграм-канали. Він приїхав до Одеси, отримав від ФСБ місцезнаходження схованки та забрав гранату Ф-1, автомат Калашникова і 30 набоїв. У готельному номері перевірив їх боєздатність і доповів кураторам.
Агент організував новий тайник зі зброєю у сміттєвих контейнерах центрального парку та надіслав координати ФСБ. Російські спецслужби планували завербувати потенційного кілера для замаху на очільника одного з районних ТЦК.
СБУ затримала агента після повернення до Полтави.
Йому повідомлено про підозру за державною зрадою та незаконне поводження зі зброєю. Куратор ФСБ отримав підозру заочно. Агенту загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.