Про що мріють українські діти, коли російські фашисти бомбардують українські міста та села?
Здійснилась мрія маленької української гімнастки Олександри Паскаль, яка втратила ногу внаслідок російського ракетного удару по смт Затока Одеської області, вона отримала біонічний протез.
Відео
Слідчі поліції Харківщини оголосили про підозру російському військовому у розстрілі подружжя.
У 2022 року Маріуполь практично повністю знищений російськими терористами. Російськомовне місто, яке повною мірою зазнало всього жаху, що несе із собою “русскій мір”, досі перебуває в окупації. Російські військові злочинці ховають сліди своїх злочинів, грабують і катують українців та готуються до оборони від контрнаступу ЗСУ.
За два місяці російська армія вбила в Маріуполі вдвічі більше людей, аніж фашисти за два роки окупації міста під час Другої світової війни
Звільнений з російського “освенцима” воїн просив журналістів не публікувати фото поки не поговорить з мамою.
– Добре одне, що не ґвалтували. Хлопців – так, хлопців ґвалтували.
“У сексуальних злочинах в Україні немає просто виконавців, там є й організатори” / Всеволод Князєв.
А до нього там прекрасно жили люди, мали майбутнє, мріяли про здійснення планів…
«Вилікуєшся, і тато піде служити разом із тобою» – історія батька пораненого українського захисника.
Пошукова операція триває понад добу. На місці трагедії досі чути крики людей з-під завалів.
– Поховали Альошу, й мені стало легше, що його душа упокоїлася. Капелан Серафім сказав не плакати. Бо Льоші вже легко, а для нас наступають такі часи, що живі будуть заздрити мертвим.
“У нас є факти, що в катівнях перебували навіть діти – підлітки 14-16 років. Був (на них, – ред.) і фізичний вплив, і, звісно, моральний. Дівчатам погрожували зґвалтуванням.” / Нацполіція.
Москвинський кат мав українців за абсолютних рабів, безправних осіб і застосовував каральні методи буквально у всіх сферах життєдіяльності. Ще живі свідки цих звірств і багато з вас можуть поділитись своїми історіями. Наш обов’язок – пам’ятати. Діліться своїми спогадами в коментах.
Після окупації фабрику, що до початку широкомасштабної агресії відігравала визначальну роль в економічному житті Херсонщини, було пограбовано російськими окупантами. Вивезене все цінне, все, що не могли вивезти – пошкодили або знищили.
Окупант, однак, не був обурений або здивований діями своїх товаришів по службі – його більше хвилювало те, що військовим “другої армії світу” у грудні все ж таки видали зимові берці, але вони виявилися незручними. “Незграбні, як лижні черевики”, – скаржився росіянин.
