З початком військової агресії росії у 2014 році процес відбирання майна місцевих жителів окупованих територій мав хаотичний характер. Після повномасштабного вторгнення рф окупанти почали приймати рішення, спрямовані на масову конфіскацію майна українців в окупації.
Тут варто зазначити, що у 2014-2015 рр. в окупованій частині Луганської області окупаційні адміністрації “ЛНР” контролювали лише 30% територій, а в окупованій частині Донецької області — лише 20%.
Все повторюється доти, доки ми дозволяємо і обираємо шлях “какой разніци”.
Уривок з повісті про Голодомор.
– Росія… Як зозуля яйця підкидає свої до чужих гнізд і пташки іноді й гинуть, годуючи її пташенят, так і Росія заселяє відвойовані землі своїми дітками. І наш люд гине. Бо зозулята викидають його з родинного гнізда, замордовують працею і виморюють голодом. Зозулятам багато треба. Все треба. Все, що є і ще більше…Більше… Більше!..
Джерело: Цензор.Нет.
Росіяни залучили всі адміністративні ресурси, щоб на окупованих українських територіях під приводом “конфіскації” майна забрати у людей квартири, а також іншу нерухомість. Окрім цього, Кремль цікавлять корисні копалини України, які вони хочуть використовувати для ВПК РФ.
Про це йдеться в аналітичному звіті “Конфіскація майна на окупованих територіях України”, який був підготовлений “Східною правозахисною групою” та “Інститутом стратегічних досліджень та безпеки”.
За повідомленнями глав окупаційних адміністрацій рф в Україні, у 2024 році націоналізовані тисячі квартир громадян України, які раніше мешкали на тимчасово окупованих територіях України.
Як пояснює Павло Лисянський, конфісковане нерухоме майно переходить у розпорядження окупаційних адміністрацій, які називаються “муніципалітетами”, а далі це майно може бути передано громадянам рф, які приїжджають на тимчасово окуповану територію України для роботи в окупаційних адміністраціях та силових органах рф. Також зафіксовано випадки, коли конфісковане майно виставлялося на продаж для громадян рф – продаж проходив через надання іпотечного кредиту громадянам рф.
Дії окупаційних адміністрацій свідчать про масове порушення майнових прав мешканців тимчасово окупованих територій України.
“Також можна зробити висновок, що у людей, у яких конфіскували нерухоме майно, відсутня можливість повернення на тимчасово окуповані території України, а їхнє майно передається громадянам рф. Таким чином, окупаційні адміністрації поступово здійснюють процес переселення громадян рф на окуповані території України, а місцевих жителів витісняють. Це справжній етнічний геноцид, бо для Кремля важливо, щоб на українській території залишилось якомога менше українців”, – каже Лисянський.
Процес підготовки до “конфіскації”
На першому етапі через відсутність законодавчої бази, яка регулювала процедуру проведення конфіскації, житловий фонд на окупованих територіях також вилучався під приводом допомоги мешканцям/переселенцям, “житлові приміщення яких були пошкоджені або втрачені внаслідок проведення бойових дій, і які потребують житлових приміщень з маневреного житлового фонду”. Формування маневрового житлового фонду відбувалося окупаційними адміністраціями з житлових приміщень, в яких “ніхто не проживає”.
У січні 2023 року створені на окупованих територіях органи Росреєстру почали реєструвати права власності на житлові будинки, квартири та кімнати відповідно до законодавства рф. Для реєстрації прав власності від мешканців окупованих територій до жовтня 2023 року приймалися, у тому числі паспорти, що підтверджують наявність громадянства України, а також довіреності, видані українськими нотаріусами. З 17 жовтня 2023 року управління Росреєстру на окупованих територіях припинили прийом документів для реєстрації нерухомості від іноземних громадян та громадян України.
Органи Росреєстру на окупованих територіях повідомили, що здійснюється оформлення нерухомості для “вступу в право спадщини тільки за наявності документа, що підтверджує громадянство рф”.
Віра Ястребова, директорка “Східної правозахисної групи”, каже, що таким чином окупанти спонукали українців брати російське громадянство, причому стали робити запис так званої “присяги” з записом на відеокамеру, щоб таким чином мати “компромат” на великі частини населення. Але головний фактор в тому, що на окуповані частини активно стали перевозити російських силовиків, уточнює Ястребова.
До прикладу, 28 червня 2024 року окупаційний законодавчий орган “ЛНР” ухвалив закон №77 від 28 червня 2024 року “Про внесення змін до статей 7 та 8 Закону Луганської Народної Республіки “Про особливості виявлення, використання та визнання права муніципальної власності муніципальних утворень Луганської Народної Республіки на житлові приміщення, що мають ознаки безхазяйного майна, розташовані на території Луганської Народної Республіки”.
Відповідно до прийнятих змін, конфісковані у громадян України будинки та квартири “в пріоритетному порядку підлягають наданню в користування співробітникам Міністерства оборони рф, Міністерства внутрішніх справ рф, Федеральної служби безпеки рф, Міністерства рф у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійних лих, Федеральної служби військ національної гвардії рф, Служби зовнішньої розвідки рф, Прокуратури рф, Слідчого комітету рф й так далі.
“Важливий чинник саме в тому, що квартири на окупованих частинах Кремль починає видавати, як нагороду, тобто таким чином міцно прив’язуючи силовий блок на тих українських територіях, які встигли окупувати”, – каже Лисянський.
Для визнання “безхазяйними” та конфіскації житлових будинків, квартир, кімнат на окупованих територіях було встановлено такі критерії:
- Невнесення плати за житлове приміщення та комунальні послуги протягом одного року;
- Відсутність відомостей про зареєстроване право власності на житлове приміщення у Єдиному державному реєстрі нерухомості рф.
- Невикористання житлового приміщення.
Протягом 10 календарних днів з дня виявлення житлового приміщення, що має ознаки “безхазяйного”, окупаційні органи були зобов’язані розмістити на офіційному сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет, а також у доступних місцях біля входу до житлового приміщення оголошення про виявлення житлового приміщення, що має ознаки безхазяйного, та про необхідність особистої явки особи, яка вважає себе власником або має на приміщення права, протягом 30 календарних днів з дня розміщення такого оголошення, з документами:
а) паспортом громадянина рф чи іншим документом, що засвідчує особу;
б) правовстановлюючими документами на житлове приміщення.
Ястребова пояснює, що введена норма про наявність паспорта громадянина рф для підтвердження права власності на житлове приміщення обмежувала права осіб, які проживають на окупованих територіях, які відмовлялися отримувати громадянство рф, що було додатковим стимулом примусової паспортизації.
У разі відсутності власника житлового будинку, квартири чи кімнати колегіальний орган з питань управління та розпорядження об’єктами майна звертається до органів Росреєстру для постановки на облік виявленого майна як безхазяйного та визначає осіб, яким безхазяйні житлові приміщення будуть передані для їхнього належного утримання, у тому числі для підтримки експлуатаційних властивостей. Після закінчення трьох місяців з дня постановки житлового приміщення як “безхазяйного” у Росреєстр, уповноважений орган місцевого самоврядування звертається до суду із “заявою про визнання права муніципальної власності муніципального утворення на дане житлове приміщення у порядку, передбаченому законодавством рф”.
“Але насправді все проходить не так – масово виявляються квартири, але для того, щоб підтвердити право власності, саме власнику треба пройти сім кіл бюрократичного пекла, бо росіяни створюють нестерпні умови”, – каже Лисянський.
Перші скандали
У 2024 році на окупованих територіях відбулися масові скандали, пов’язані зі зловживанням чиновників окупаційних адміністрацій при конфіскації житлових будинків і квартир на окупованих територіях. Наслідки скандалів перейшли в публічну площину, за якими були заяви про те, що “буде врегульована ситуація з квартирами, щодо яких було припинено реєстрацію прав власності громадян”.
До прикладу, на початку 2024 року жителі окупованої Донецької області стали масово протестувати у зв’язку з позбавленням прав їхньої власності на житлові будинки, квартири та кімнати. При зверненні до відділень Росреєстру із заявами про реєстрацію нерухомості місцевим жителям масово відмовляли в оформленні документів через “накладення арешту на нерухоме майно, або про заборону вчиняти певні дії з нерухомим майном на підставі Постанови “Про затвердження переліку майна, зверненого у власність Донецької Народної Республіки” від 29.09.2022 № 341, прийнятої “Головним комітетом оборони Донецької Народної Республіки”, згідно з якою встановлено заборону на проведення реєстраційних дій щодо майна, зазначеного у переліку”.
Зокрема, траплялися випадки, коли майна позбавлялися літні жителі Донецька. Наприклад, мешканка Макіївки, 56-річна Наталія Миронова прожила 33 роки у своїй квартирі за адресою Карла Лібкнехта 7, кв. 7. 1 квітня 2024 року вона отримала повідомлення з Росреєстру №КУВД-101/2024-267746/1 про зупинення державної реєстрації прав власності. Причиною відомство вказало постанову Головного комітету оборони ДНР № 341 від 29.09.22 року за підписом “Глави ДНР” Дениса Пушиліна, до якої додається перелік з адресами нерухомого майна щодо яких не можуть здійснюватися будь-які дії. Боргів із комуналки вона не мала.
Прийнятою постановою Головного комітету оборони № 341 від 29 вересня 2022 року було накладено арешт та заборону вчиняти певні дії на житлові квартири та будинки приблизно 300 тис. мешканців, які проживають в окупованій Донецькій області. Текст ухваленої постанови не був опублікований.
Вимушений реагувати на масові протести позбавлених житлових будинків та квартир місцевих жителів голова окупаційної адміністрації “ДНР” у липні 2024 року заявив, що “при прийнятті постанови Головного комітету оборони № 341 відбулася технічна накладка”.
Масова крадіжка
Спочатку з боку місцевої окупаційної влади має проходити процес “виявлення” так званих “безхазяйних квартир”, потім “повідомлення” безпосередньо на самому об’єкті нерухомості та “фінальним” моментом повинна бути підготовка позовної заяви та направлення її до суду з метою “визнання даної квартири безхазяйною та передання її у муніципальну власність”.
Проте, насправді відбувається зовсім навпаки: нерухоме майно забирають, та потім власників змушують до того що, щоб вони доводили, що майно належить їм. Так, наприклад, відбувається в окупованому Мелітополі, де окупанти виявляють нерухомість, чиї власники виїхали з міста, а потім вимагають власників довести, що майно належить їм і перереєструвати його згідно з російським законодавством.
Причому в документах росіяни зазначають, що до 2028 року лише громадяни рф мають право зупинити процедуру визнання майна безхазяйним. Власники нерухомості, які не пройдуть обов’язкової інвентаризації своїх об’єктів, зіткнуться з серйозними наслідками. Насамперед їхнє житло буде визнано “безхазяйним” та опубліковано на офіційному сайті міста. Це означає, що місцева влада розпочне процес реєстрації таких об’єктів у Росреєстрі як безхазяйних.
Цей процес триватиме не більше трьох місяців. Після завершення реєстрації протягом наступного тримісячного періоду такі об’єкти будуть переведені в муніципальну власність.
Надалі нерухомість окупанти розподіляють між працівниками чи виставлять на продаж через пільгову іпотеку. За даними від окупаційної влади близько 1 тис. пільгових іпотек росіянам видадуть на окупованій частині України до кінця 2024 року. Така програма з пільгової іпотеки видає кредити під 2% і діє до 2030 року. Для порівняння: зараз на території росії ставки за іпотечними кредитами становлять 26-28%.
Таким чином, окупаційна влада заохочує переїзд росіян з різних регіонів рф на окуповану частину України. При цьому окупаційна влада створює різні перепони для того, щоб не давати людям переоформити житло за російським законодавством і таким чином не потрапити під статус “безхазяйного”. Зокрема, йдеться і про те, що мешканці подають документи до Багатофункціонального центру (МФЦ), але їхні документи не розглядаються. Потім їхні квартири з’являються у списках “безхазяйних”, після чого мешканці знову подають дані до так званого Росреєстру і знову відмови. При цьому місцеві жителі зазначають, що навіть звернення до “прокурорів” не дає ефекту — житло все одно вважають “безхазяйним” і мешканцям загрожує виселення.
До прикладу, у звіті приводяться розмови з українцями, житло яких залишилось на окупованій частині. Так, власниця квартири Мелітополі 38-річня Надія розповідає, що при візиті до Багатофункціонального центру (БФЦ), де відбувається видача дозвільних документів, їй відмовляли у реєстрації житла, бо фізично з’явився лише один власник. Тобто для того, щоб зареєструвати житло за російськими законами, усім його власникам треба прийти до БФЦ, але це часто неможливо.
“У моєму випадку ще тому, що чоловік не може приїхати на окуповану частину Запорізької області, бо пов’язаний з українськими силовими структурами — і його, напевно, можуть схопити й відправити до “підвалу”. Так мені довелося повернутись до Європи, а що тепер буде з квартирою, я не знаю”, – каже Надія.
Подібний випадок стався з 40-річною Вікторією з Сєверодонецька. Вона розповідає, що жила у багатоповерховому будинку у своїй квартирі. Купили її за півтора року до початку повномасштабної війни, зробили гарний ремонт. Довгий час Вікторія працювала кореспонденткою одного із центральних телеканалів у Луганській області, а її чоловік військовий. 24 лютого 2022 року вона з сином виїхала з Сєверодонецька, поки місто не було окуповане.
Але після окупації у кожному будинку є так званий “наглядач” за квартирами, який збирає всю інформацію і передає її окупантами. Він повідомив, що у квартирі живуть російські офіцери, які там чекають, коли повернуться власники квартири, щоб їх схопити.
“Цікаво, що квартиру, по суті, вони відібрали, а жодної процедури не проходили, бо її не було у списках на конфіскацію. Можу припустити, що її просто оформить на себе хтось із російських офіцерів, бо нічого їм не заважає — вони просто внесуть дані до реєстру і ніхто проти й слова не скаже”, – каже Вікторія.
Про ще один випадок розповідає колишній мешканець Луганська 41-річний Олександр. Він поїхав давно з Луганська, але у місті залишалася його мати. Вона жила у квартирі, де Олександр був прописаний, але після окупації 2014 року не повертався. Цього року мати померла, а квартиру мав успадкувати він як єдиний син. Однак потім почалися систематичні перевірки квартир, власники яких були відсутні. Окупаційна влада, використовуючи неповні та часто спотворені дані реєстру нерухомості, виявляла квартири померлих людей, де документи на власність не були переоформлені відповідно до “норм” російського законодавства. Олександр каже, що процедура “переоформлення” практично означає присвоєння.
“Одного разу нам виламали двері, зайшли представники окупаційної адміністрації та пов’язані з ними особи й провели оцінку майна. При цьому це сталося просто: одного дня вони просто виламали двері. Туди проникли представники окупаційної адміністрації та пов’язані з ними особи та провели там “оцінку майна” для подальшого включення до так званого “маневрового житлового фонду”. По суті, це легалізоване пограбування, націлене на вилучення житла у всіх, хто не встиг або не зміг перереєструвати власність за російськими законами”, – розповідає Олександр.
При цьому як приклад можна навести російського військового з окупованого Криму, який “купив” за пільговими умовами квартиру в окупованій частині Запорізької області та перевіз туди свою родину. Зокрема, йдеться про родину військового, який завдяки пільгам купив квартиру у селищі Мирне (неподалік Мелітополя). Дружина цього військового — викладач англійської мови учнів 5-11 класів Антоніна Сидоренко — повідомила, що окрім квартири у селищі Мирне, російському військовому також дозволили купити за пільговою ціною квартиру у Мелітополі.
Масштаби крадіжки
Для того, що зрозуміти наскільки масштабні дії росіян з так званої конфіскації можна звернутися до статистики. Так за даними міністерства соціальної політики України, станом на 29 листопада 2024 року як внутрішньо переміщених осіб (ВПО) зареєстровано 926 765 сімей з Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей, у тому числі й окупованих після масштабного вторгнення рф у 2022 році. При цьому варто звертати увагу, що із майже повністю окупованої території Луганської області як ВПО у Міністерстві соціальної політики України зареєстровано 245 589 сімей, які мали у власності на окупованій території як мінімум один житловий будинок чи квартиру.
Таким чином, тільки на окупованій території Луганської області знаходиться як мінімум 245 589 житлових будинків і квартир, що належали місцевим жителям.
Виходячи із запропонованого методу, можна зробити приблизну оцінку кількості житлових будинків та квартир громадян України, що залишилася на окупованих територіях Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей — 926 765 об’єктів нерухомого майна, що належало громадянам України, яке знаходиться на окупованих територіях.
Беручи до уваги приблизну оцінку кількості житлових будинків та квартир громадян України, що залишилася на окупованих територіях Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей (926 765 об’єктів нерухомого майна) та 70 266 громадян України, які в’їхали у РФ за 2023 і по вересень 2024 року, можна припустити, що найближчим часом окупаційними адміністраціями буде конфісковано 856 499 об’єктів нерухомості (житлових будинків і квартир).
Павло Лисянський наголошує, що загалом окупанти та їхні пособники з-поміж місцевих колаборантів зібралися опрацювати дані про понад 5,5 мільйона об’єктів нерухомості. Причому йдеться зараз не тільки про квартири, але й підприємства та надра.
Так на тимчасово окупованих територіях також здійснювалася планомірна робота конфіскації надр та родовищ корисних копалин. До реєстру федеральної державної бюджетної установи “російський федеральний геологічний фонд” станом на 23 листопада 2024 року внесено відомості про 1 325 родовищ корисних копалин на окупованих територіях, зокрема по областях:
- Луганська — 478 родовищ корисних копалин;
- Донецька — 684 родовищ корисних копалин;
- Запорізька — 140 родовищ корисних копалин;
- Херсонська — 59 родовищ корисних копалин.
У 2022 році лише в окупованій Донецькій області було конфісковано та введено “зовнішнє управління” на 39 родовищах твердих корисних копалин. З них 15 родовищ каменю будівельного, в основному магматичних порід, які використовуються для відновлення старих і у будівництві нових об’єктів та доріг.
Також в окупованій Донецькій області знаходяться родовища рідкісноземельних елементів — ванадію, гафнію, ніобію, танталу, титану і цирконію, у розробці, видобутку та переробці яких зацікавлені російські військові корпорації.
“Росія розглядає Україну суто, як сировинний ресурс. Але найбільше їх цікавить тільки те, що можна використати для ВПК, все решта, до прикладу, вугільна промисловість, для них не має значення”, – каже Лисянський.
Мета Кремля
Як зазначають автори звіту, загалом можна назвати кілька факторів (блоків), завдяки яким російська влада витісняє громадян України з окупованих територій. Перший блок — це цілеспрямоване створення нестерпних умов життя для населення, нелояльного до окупаційної адміністрації та політики Кремля.
Це здійснюється через комплекс заходів, що включає економічний тиск (обмеження доступу до адміністративних послуг людей без російського паспорта, примусова заміна документів), політичні репресії (масові арешти, зникнення людей, судові процеси без дотримання законності), та інформаційну війну (пропаганда, цензура, блокування незалежних засобів масової інформації). Все це створює атмосферу страху та безвиході, змушуючи людей залишати свої домівки.
Другий блок пов’язаний з масштабним переділом власності. Тут ідеться не тільки про приватне майно громадян (квартири, будинки, земельні ділянки), але й про великі комерційні об’єкти: підприємства, промислові заводи, сільськогосподарські угіддя, об’єкти туристичної інфраструктури (бази відпочинку, готелі, ресторани). Окупаційні “міністерства майна”, створені в окупаційних адміністраціях, займаються конфіскацією, примусовою націоналізацією та фіктивною приватизацією, часто через підставних осіб чи просто шляхом заяви про “безхазяйність” майна. Це захоплення активів забезпечує окупантам значні фінансові ресурси, які використовуються не лише для фінансування окупаційного апарату, але й наповнюють кишені чиновників та військових у результаті масштабної корупції.
Третій блок є насильницькою русифікацією. Це включає заміну української мови на російську в освіті, державних установах та засобах масової інформації. Закриваються українські школи та університети, українська культура зазнає знищення і спотворення. Впроваджуються нові історичні наративи, засновані на пропаганді та фальсифікації. Ціль цих дій — повне викорінення української ідентичності та формування почуття належності до “русского мира”.
Четвертий блок пов’язаний із тим, що російська окупаційна адміністрація на тимчасово захоплених територіях України активно здійснює політику заміщення місцевого населення на громадян росії. Ця політика, що є спланованою демографічною операцією, спрямована на зміну етнічного та політичного ландшафту регіону, і є одним з ключових елементів довгострокової стратегії Кремля з анексії та інтеграції захоплених територій до складу рф.
П’ятий блок — матеріальні умови для міграції росіян. Одним з основних стимулів для переїзду є істотно більш висока заробітна плата, пропонована росіянам на окупованих територіях порівняно із зарплатами в аналогічних регіонах росії. Ця різниця обумовлена не лише цілеспрямованою політикою завищення окладів для залучення робочої сили, але й нестачею кваліфікованих кадрів серед місцевого населення, частина якого була змушена тікати через бойові дії чи репресії з боку окупаційної влади.
Шостий блок — іпотека і дешеве житло. Окрім високих зарплат, важливим фактором є надання пільгової іпотеки. На відміну від російських регіонів, де отримання іпотеки може бути складним процесом та з високим кредитним відсотком, на окупованих територіях діють спеціальні програми, які забезпечують росіянам доступ до житла на вигідних умовах. Це дозволяє їм легше адаптуватися до нового місця проживання та придбати власне житло за значно нижчими цінами, ніж на території росії. Ці програми, які фінансуються з російського бюджету, розглядаються як інструмент поступової зміни демографічного балансу на користь російського населення.
Сьомий блок — створення мілітаризованої зони. Не можна не зважати і на військовий аспект цієї міграції. Створення мілітаризованих кластерів та військових баз на окупованих територіях приваблює росіян, які готові служити в армії або працювати в структурах забезпечення діяльності військових частин. Це забезпечує їм стабільний прибуток та соціальні гарантії, а також можливість перевезти на окуповані території свої сім’ї. Через війну військові містечка, військові бази, військові полігони стають центрами тяжіння російського населення, сприяючи подальшому зміцненню російського контролю. Таким чином, росіяни масово переїжджають на окуповані території.
Всі ці блоки взаємопов’язані та підкріплюють один одного. Мета такої політики — не лише захоплення територій, але й повне підкорення населення, його асиміляція та інтеграція у російську систему.
“Ця система спрямована на знищення української державності на окупованих територіях та створення умов для їхньої подальшої анексії. Загалом політика заміщення населення на окупованих територіях України є багаторівневою операцією, заснованою на економічних та військових важелях, спрямованих на довгострокову анексію територій та зміну їхнього етнонаціонального складу. Ця політика порушує міжнародне гуманітарне право і є воєнним злочином”, – каже Лисянський.
