Попри закон, який дозволяє звільнитись із армії, “Лелека” не може собі це дозволити:
Я знаю, що хлопці у 18 років поприходили і воюють, захищають країну, а хтось з них у полоні. Я не можу НЕ боротись. Я хочу звільнитись, в мене є можливість. Але не можу.
Дуже емоційна і щира розповідь “Лелеки” Віктора Лахно – надзвичайно чистої і високоморальної людини. Навіть неможливо зрозуміти, як з таким гострим відчуттям справедливості, глибинним співпереживанням і здатністю зануритись у біду ближнього, чоловік зміг вижити у російсько-фашистських катівнях. Про таких людей зазвичай кажуть: у них “доросла душа” попри вік.
Один із трьох військових, котрі здійснили останній авіапрорив на гвинтокрилі в оточений Маріуполь у квітні 2022 року.
Став військовим у вісімнадцять. У 19 уже командував артилерійським підрозділом.
Партизанив в окупованому Бердянську. Через фільтраційні блокпости прорвався до Запоріжжя, де вже штурмував військкомати і рвався на фронт.
Не маючи амуніції та зброї зголосився летіти у саме пекло - доставити оборонцям оточеного Маріуполя зброю та провізію. Залишився там з ними.
Це був останній із семи вильотів українських "пташок" у Маріуполь. Пораненим продовжував виконувати бойові завдання.
Разом із захисниками потрапив у російський полон, де провів довгих тринадцять місяців.
Після обміну у 2023 році “Лелека” знову повернувся у стрій.
Нині він розвідник одного з підрозділів ЗСУ.
У полоні мріяв і жалкував, що “прожив життя не так, що зробив багато помилок”. Лише віра дала можливість вижити.
Про випадки зради внаслідок катувань, Віктор каже, що не може засуджувати людей, які не витримали тортур.
“Я не можу засуджувати людину, яка дуже хотіла б повернутись до своїх маленьких дітей”.
Переживши жахи полону, побиття і тортури, “Лелека” впевнений, що це ще не катування. Із зусиллям над собою згадує розповіді своїх друзів, які пережили більше.
Після обміну відчув радість, проте обмежену радість, через те, що розумів, інші хлопці ще “там”. Не може після полону відпочивати у нічних клубах, бо відчуває якусь “провину через те, що вони “там”, а він вже на волі.”
Катування – це наджорстокість. Це щось нелюдське, – каже військовий.
