Україна, яка не здається російським фашистам, щодня, щоночі, щомиті.
Близько п’яти годин під завалами будинку у Запоріжжі провела дівчина, обіймаючи свого кота. Провела з вірою, що її врятують.
Квартира, в якій вона жила, повністю зруйнована.
Катерина мала трьох котів, вона просила рятувальників знайти ще двох.
Дата 02.03.2023 року.
За словами Цуцкірідзе, утримувані зазнавали жорстоких катувань.
Зокрема, Цуцкірідзе розповів історію 70-річного дідуся із окупованого села.
Далі – за посиланням.
На жаль, Україна зараз набуває величезного досвіду у специфіці ідентифікації невпізнаних тіл у великих масштабах. І цей жахливий досвід переймають міжнародні партнери.
Подробиці – за посиланням.
У мережі опубліковані відео з розстрілом російськими військовими злочинцями українських військовополонених.
Він мені сказав: «Запам’ятай мене на все своє життя. Мій позивний — «смерть». І він показав свої руки — у нього не було фаланг на руках. Вони були відбиті, просто одна суцільна кістка. І я його запам’ятала.
-Я Таня Бондар. Мої діти ще поки живі. Дев’ятеро дітей у мене. Моліться, будь ласка, за Маріуполь. Бомблять зі всіх сторін. Їжі немає, води немає, світла немає… Страшно, – розповідає мешканка Маріуполя.
Хроніка тих страшних днів, як було. На кадрах документальне підтвердження облаштування братських могил, куди скидають тіла загиблих цивільних маріупольців.
Також інші свідчення про перші дні знищення російськими загарбниками міста з людьми – за посиланнями.
Історія про військову полку “Азов” Аліну Мелешко-Габурич з позивним Естер. Азовсталь та досвід полону.
“Були такі дівчата, яких змушували працювати, мити туалети, ходили по маленькому на руки їм. Потім нас змушували працювати, бо якщо ти не працюєш, ти не ходиш в душ”.
…
“Їдеш і думаєш: Господи, щоб це був обмін. Кожна сиділа і молилася. А далі була фраза: “Піднімайте голови, відкривайте очі, розправляйте плечі, ви в Україні” – українською мовою. Це був шок від того, що це реально правда. Ти така відкриваєш очі – що, чесно?”
Івану Сокалю 25 років. Шість років на війні, з них понад 2 роки і 4 місяці хлопець провів у російських катівнях. До бригади спеціального призначення “Азов” чоловік долучився в 19, бо завжди мріяв про військову службу. Повномасштабне вторгнення застало Івана у Маріуполі. Звідти він потрапив у ворожий полон.
Працівникам ФСВП РФ прямо сказали, що їх нічого не обмежує у застосуванні насильства.
Подоробиці – за посиланням.
Щонайменше 5 людей поранено внаслідок обстрілів прифронтової Костянтинівки. Увечері 09 лютого 2025 року терористичні війська рф завдали 7 авіаударів по місту.
Попри закон, який дозволяє звільнитись із армії, “Лелека” не може собі це дозволити:
“Я знаю, що хлопці у 18 років поприходили і воюють, захищають країну, а хтось з них у полоні. Я не можу НЕ боротись. Я хочу звільнитись, в мене є можливість. Але не можу.”
Емоційна і щира розповідь “Лелеки” Віктора Лахно – надзвичайно чистої і високоморальної людини. Навіть неможливо зрозуміти, як з таким гострим відчуттям справедливості, глибинним співпереживанням і здатністю зануритись у біду ближнього, чоловік зміг вижити у російсько-фашистських катівнях. Про таких людей зазвичай кажуть: у них “доросла душа” попри вік.
Через важкі моральні травми від пережитого, часто жінки відмовляються про це свідчити і навіть згадувати, відтак неможливо навіть встановити кількість випадків, можна лише припускати масштаби російського звірства.
Відео – за посиланням.
За фактом розстрілу ворогом українських військовополонених на Донеччині розпочато розслідування.
Речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий повідомив, що зовнішньополітичне відомство вже передало інформацію про черговий злочин РФ українським партнерам і ключовим міжнародним організаціям.
Страшні кадри початку: Від “просто перестати стріляти” під загальний регіт населення пройшло три роки підготовки до “зустрічі рашистів з холодцем”.
Жертовність десяти відсотків активних громадян країни і непоборна жага до свободи не дали здійснитись планам зрадників.
Але вже знову населення забулось страх перших днів, як “зробили всіх разом”. Вже знову населення задрімало. І знову “шлунки на ніжках” піднімають голову, поки десята частина активного громадянського суспільства вигризає зубами Україну з лап московського агресора.
З початком військової агресії росії у 2014 році процес відбирання майна місцевих жителів окупованих територій мав хаотичний характер. Після повномасштабного вторгнення рф окупанти почали приймати рішення, спрямовані на масову конфіскацію майна українців в окупації.
Тут варто зазначити, що у 2014-2015 рр. в окупованій частині Луганської області окупаційні адміністрації “ЛНР” контролювали лише 30% територій, а в окупованій частині Донецької області — лише 20%.
Все повторюється доти, доки ми дозволяємо і обираємо шлях “какой разніци”.
