“И как же мне странно, просто даже удивительно, что мир – прекрасный, умный, культурный, моральный, честный, не злой и в самом деле гораздо более справедливый западный мир – никак не может понять, что Россия хочет распространить эти методы повсюду.

И Украина – это пролог.

Репетиция.

А найденные в Сирии асадовские застенки – прямое доказательство.

Неужели же это кому-то еще непонятно?”

Злочин російсько-фашистських загарбників на території незалежної України на очах у всього світу.

Російський тероризм досі не може зупинити ціла світова спільнота. Натомість цивілізований світ допускає закиди щодо України, які ми чуємо від комісарів глобальної міжнародної організації ООН.

📍Брали участь у побитті захисників Азовсталі, які потрапили в полон.

Українські Воїни, на своїй землі, за те, що захищають свій народ і свою країну, змушені терпіти фізичне та моральне страждання, приниження честі та гідності від рук своїх же колишніх співгромадян, які продались московському кату.

СБУ / Повідомлення про підозру:

В подальшому
вказані співробітники колонії
відвели військовополонених до туалетної кімнати, яка знаходилась в
окремому приміщенні «Дисциплінарного ізолятору». Кононенко А.С. діючи умисно, за
попередньою змовою групою осіб з Каряновим А.В. та а
також іншим невстановленими в ході досудового розслідування співробітниками
«Калінінської виправної колонії», здійснили жорстоке поводження по
відношенню до військовополонених.
Зокрема Кононенко А.С. та Карянов А.В. застосовуючи фізичну силу
звалили з ніг над унітазом. При цьому утримував руки
за спиною, з метою придушення можливого опору, а
Кононенко А.С. та Карянов А.В. завдавали удари ногами по голові потерпілого,
тим самим опускаючи її безпосередньо в унітаз.

Це промова журналістки платформи пам’яті Меморіал Наталі Дєдової. Вона виступила з нею 1 грудня на конференції “Перед обличчям війни – Європейські діалоги”, що відбулася у місті Ренне (Франція). 

Жахіття війни, які важко уявити у сучасному цивілізованому світі, біль і горе, які уже не вміщаються у просторі України, описала Наталя Дєдова. Це частина її життя, про яке не мріялось, не планувалось і не бажалось, але терористична росія вирішила все за неї.

“Я не зможу жити у Маріуполі. Тому що для мене – це не місто-герой, для мене – це місто-жертва.”

Садист московит катував українців, вибивав тортурами дані про ЗСУ, онкохворого чоловіка із наважчою формою раку забив майже до напівсмерті, через те, що його син є українським військовослужбовцем. 

З перехопленої розмови російського військового злочинця з дружиною ясно, що війна йде не за території, насправді – це справжній геноцид української нації зажерливим, розлюдненим, переповненим ненавистю і безкарністю диким російським народом.

Олександр Якущенко — підліток, вкрадений і вивезений з України в росію, наклав на себе руки у прийомній сім’ї.

“Я звідки знаю, чому? Він не під нашою опікою жив. Йому було 18 років, він був повнолітньою дитиною. Він просто жив у нас. Їсти ми йому давали, ну, не виженеш хлопця. Йому йти нікуди було”, – так відповідає на запитання про причини загибелі хлопчика Олександр Лукашенко — голова прийомної сім’ї, під опіку якої передали Сашка.

Воїни офіційно подані як безвісти зниклі, бо доступу до тіл поки немає, розповіли військові.

“Цю країну врятує тільки жорстокість до ворога і до самих себе. Не вистачає, щоб зрадників, корупціонерів та всяку сволоту вішали на стовпах”, – Євген Чуднецов.

Подробиці – за посиланням.

“Мій Незламний. Я б тільки за цей Гімн в тому пеклі їм чотирьом Героя України дала… Як можна пробачити… Забути… Жити далі своє життя з усіх сил намагаючись зібрати себе до купки, після усього пережитого… Неможливо. Але ми дуже стараємось…”

Розповідь дружини полонного – за посиланням.

В кожному із цих віконець знищеного російсько-терористичними військами Торецька чийсь всесвіт.

На п’ятому поверсі дитяча. Там маленький хлопчик щороку спостерігав за першими сніжинками, що юрбились у нього на підвіконні.

У будинку ліворуч у вікні першого поверху завжди було видно бабусю, яка з ранку до смерканку виглядала свого сина у гості.

А ген там, через квартал, під під’їздом у новій висотці закохані щовечора не могли розпрощатись.

У цьому дворі виросли дітлахи із трьох поколінь сім’ї простих роботяг.

У цих вікнах обговорювали сусідів, сварились за політику і планували відпустки.

Скільки знищених доль…

Так приходить росія . . .

🔴- Быстрее, бл*ядь!! Хохлы ждут, пока ты их убьешь! – в російському рейху з дитинства вчать ненависті до України і вбивству українців.

Отак вперемішку з матами, москвинський фашист готує яничар для руйнації світу.
Україна – не перша, і Україна – не остання. Світ має діяти.

Євгеній Матвєєв був у полоні довгих 2 роки і 8 місяців. Під час останнього обміну його закатоване російськими загарбниками тіло повернули Україні.

Дніпрорудне Запорізької області росіяни захопили наприкінці лютого 2022 року. А згодом взяли в полон і міського голову – Євгенія Матвєєва.

Євгеній Матвєєв не втік і не покинув свою громаду під час окупації. Про це пише очільник Запорізької ОВА Іван Федоров.

Євгеній Сергійович  був справжнім патріотом, не байдужим до долі своєї країни та своєї громади. Завжди працював з людьми і заради людей, чув і допомагав кожному, хто цього потребував. Був вольовим та принциповим. Під час окупації – не покинув ні місто, ні людей, робив усе задля забезпечення життєдіяльності громади, постійно інформував населення про перебіг подій та підтримував – йдеться в дописі Федорова.

Злочини російської федерації: Масштабне незалежне дослідження у звіті Yale HRL про примусову депортацію українських дітей, насправді – викрадення з подальшим здійсненням психологічного насилля для формування «традиційної російської ідентичності», а також для підготовки школярів до війни проти України.

Масова депортація українських дітей є цілеспрямованою державною політикою росії, яка передбачає спрощення законодавства, фінансування державних програм з усиновлення та прямий контроль зі сторони вищого політичного керівництва.

Про це йдеться у третьому тематичному звіті «Російська систематична програма примусового усиновлення та опіки українських дітей», опублікованому Гуманітарною дослідницькою лабораторією (HRL) при Школі громадського здоров’я Єльського університету, повідомляють в Офісі Генерального прокурора.

За результатами проведених репатріаційних заходів до України повернені тіла 502 полеглих Оборонців,  повідомляє Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.

З числа повернених полеглих Захисників України:

397 з Донецького напрямку;

24 з Луганського напрямку;

64 із Запорізького напрямку;

з моргів на території рф повернено 17 загиблих.