Миротворець – він такий.

Десятий рік світова спільнота б’ється в догадках:

Чий він?
Який він?
Чому він досі?
Хто держить?
Нашо Миротворець?
Нуішо далі?
По чом знятись?
Чому не сидить Медведчук?

Перехоплення розвідкою 63-ої бригади істеричних переговорів російських окупантів.

-У меня там трехсотые евакуацию ждут!

-Че там, с трехсотыми?

-Нету больше. Кончилися. Двухсотые уже!

…

-Нашли голову, сложно найти тело.

-Мы вчера искали. И сегодня пацаны ходили. У нас тут какой-то сраный Форт Буаяр.

Пам’ятаєте двох підпалювачів, засідку на яких влаштували військові?

Бібера і Доліка (так їх прозвали бійці) забрали виконувати важливу для оборони України роботу.

Історія наробила багато галасу, різних мастей “адвокати” дуже перейнялись долею двох виродків.

Воїни опублікували фото із життя Бібера і Доліка.

Кажуть, що притирки ситі і вдіті. Допомагають облаштовувати позиції на другій лінії оборони. Зізнаються, що замислились над підписанням контракту.

Свого часу цей ряжений піп Елізбар Вікторович був відсторонений своїми православними фсбшними командирами від служби за регулярну пиятику і відправлений в чоловічий монастир. Що з ним на тій зоні робили, невідомо, але здорова людина таке верзти не буде.

Детальніше – за посиланням.

Років з 10 тому по телебаченню КНДР північним корейцям повідомили радісну новину про те, що збірна команда їхньої наддемократичної країни виграла чемпіонат світу з футболу.

Війську бракує досвідчених людей різних професій, матеріально-технічної допомоги. Іди і зроби

“Повітряні Сили не можуть щоразу виправдовуватись перед суспільством через інфовибрики Мар’яни і їй подібних. Через ці пояснення ворог отримує додаткову інформацію при плануванні наступних атак. Але не відреагувати теж не можемо, бо градус кипіння надто високий, чи не так?” – Юрій Ігнат.

З часом все встає на свої місця.

Передивляючись відео шестирічної давнини все більше задаєшся питаннями:

Хто оті всі люди, які тоді засуджували нашу роботу, де вони зараз, що взагалі корисного у своєму житті зробили?

А головне питання залишається зараз таким самим, як і тоді:

!це ж наскільки тупими інфантами слід бути, щоб не бачити до чого все йде?

Жабогадюкінг.

Дивлячись на ці фото, Зеленський ймовірно б сказав наступне:

“…Если честно между нами, они напоминают мне актрис из немецких фильмов для взрослых. То есть готовы принять в любом количестве с любой стороны”.

Надходить інформація про підрив автомобіля з главполіцаєм окупаційної влади в тимчасово окупованому Новотроїцькому Херсонщини.

В першій половині дня 7 жовтня в селищі Новотроїцьке стався потужний вибух. Згодом стало відомо, що підірвали машину, в якій перебував начальник місцевого відділення окупаційної поліції, місцевий колаборант Ляшко Сергій Володимирович. Він, на жаль, вижив, але в результаті вибуху йому відірвало ногу.

Через змагання на ямалі артюхова стала апасною і її вбили в Чистилище Миротворця.
Бо щелепа пропагандистських змі не в змозі вимовити “Публичная поддержка российской агрессии и убийств граждан Украины”.

Наразі всі дані потвори встановлюються співробітниками Миротворця. Як завжди буває, суспільство три дні погуде і забуде. А Чистилище все пам’ятає.

Отже, щоб через років п’ять, з короткою пам’яттю, не взяти таку потвору на вакантну посаду до себе в колектив, не впустити таку потвору в дім, як нову дівчину свого сина, і загалом, не мати ніяких справ зі зрадницею, яка нічого доброго не принесе в ваше життя – КОРИСТУЙТЕСЬ ЧИСТИЛИЩЕМ МИРОТВОРЦЯ.

Перевіряти можна і по прізвищу з ім’ям, а в разі його відсутності, достатньо лише сфотографувати і прогнати через Ідентиграф Миротворця.

Давно в Миротворця не було нових безпекових проектів.

Тепер є!!!

Вони були в усі часи.
Завдяки їм, в часи окупації і засилля совєтчини, русифікації, сталінізму чи ленінізму, збереглась Україна.

Цим українцям не потрібно було бачити смерть, ракети, шахеди і розруху від “братів”, щоб зрозуміти важливість мови, щоб берегти ідентичність і навчати цьому своїх дітей.

1989 рік. Едуард Драч – «Віддайте мову». Фестиваль «Червона рута–1989»

У Тверській області влада попросила людей повернути автомат, забутий російським військовим біля магазину, пишуть російські т.зв. змі.

Відряджені до військової частини в Куженкіне солдати фашистської армії вирушили на службу, але дорогою захотіли заїхати до місцевої крамнички отоваритись. Один із них вирішив зачекати на інших і залишився біля дверей з їхньою зброєю.

Військові закупилися бухлом та пішли у своїх справах, проте через 30 метрів зрозуміли, що одного автомата не вистачає. Вони кинулися назад, але зброї біля магазину не було.

Солдати цілу добу самотужки шукали про*обаний автомат, аж їм на допомогу прийшла місцева адміністрація.

Влада офіційно звернулася до жителів Куженкіно з закликом повернути зброю «щоб уникнути кримінального переслідування».