Архів автора: Петренко Микола
Російський фашизм. Житомирська траса смерті: розслідування російського злочину
Автошлях М-06 — це траса Київ-Чоп, “Житомирська траса”, а віднедавна — “Траса смерті”. У людей, які бували на ній у перші дні й місяці після деокупації, вона вже давно не асоціюється зі звичайною дорогою на захід — лише з вервечкою згорілих автомобілів і згорьованих людей, тілами на асфальті й узбіччях, потрощеними будинками, купами російської техніки й табличками «міни» вздовж лісосмуг.
46 днів у полоні пвк “вагнер” і ампутовані руки без накладання швів – The Washington Post
«Я казав: “Можете мене застрелити”. Вони почали мене допитувати» – Данііл про російський полон
Сила духу українського воїна захисника у 20-річного Даніїла б’є всі рекорди. Молодий чоловік в юнацтві обрав професію військового, готувався до зустрічі з ворогом, пройшов пекло російського полону і не втратив жагу до життя. Даніїл просить не жаліти людей з протезами, якщо вони про це не просять. Дивлячись на цю сталеву силу волі можна тільки сказати, що жаліти людину, яка в рази сильніше за тебе – це абсурд. Такі Люди викликають лише повагу і захват, аж ніяк не жалість.
Привалені будинки «стогнали» тижнями: Свідчення маріупольців про злочини російських фашистів
“Люди помирали вдома, в підвалах, їх розстрілювали на вулиці, коли вони йшли по воду, люди горіли живцем у будинках. Щоб замести сліди своїх злочинів, росіяни руйнують недогорілі будинки, вони екскаваторами роздирають тіла наших співвітчизників. Кажуть, будівельне сміття з людськими останками рашисти везуть на переробку і з нього відбудовують будинки і дороги».
“Покажіть їм. Так виглядає війна” – військові, які в спеку живуть поряд з замінованими тілами рашистів
Росія і доноси: На мамашу ліквідованого російського фашиста завели справу щодо дискредитації зс рф
Цікава деталь. Донос за дискредитацію написала російська фашистка Анна Коробкова.
У відкритих джерелах є чимало згадок імені Коробкової. Написання доносів на росіян жінка поставила буквально на потік. В одному з письмових інтерв’ю Коробкова заявила, що «викриття у неї в крові», і пояснила, що її дід був інформатором НКВС під час Великої Вітчизняної війни.
Лагідна окупація Китаєм росії (відео)
Валерія і досі частково залишилися на “Азовсталі”, де були обручки із фольги, і тіло її чоловіка досі в Маріуполі
Валерія пояснює: вона не корилася в полоні, бо не мала чого втрачати. Загибель її Андрія переважила все.
– Росіяни розуміли, що погрожувати мені нічим не можуть, пообіцяти нічого не можуть. Коли питали, що можуть запропонувати, я казала: “Поверніть мені мого Андрія”. Андрій – це моя слабкість і сила водночас. Це єдина людина, заради якої я була здатна на все. І я через його смерть дуже зла на них. Була і є.
Показували свіжі, відрізані голови наших хлопців, насаджені на арматуру: Військовий Олександр про полон
Це не путін вбиває: Скажені російські фашистки вимагають снарядів зекам вагнерівцям
40 днів окупації Корюківського району Чернігівщини: Сльози набігали на очі, коли поверталась армія України
Довелося тлумачити їм найпростіші речі – що ми тут православні й маємо церкви двох концесій. Росіяни вимагали привезти їм священника, щоби самим поговорити з ним.
Приїхав панотець московської церкви, розповів їм те саме – що тут нема націоналістів і ніхто росіян не ріже. Прийшов переконувати чоловік, який мав російський паспорт. Взагалі кількість людей збільшувалася в геометричній прогресії. За пів години це була сотня, за годину – більш як пів тисячі, й люди продовжували прибувати. На нашу вимогу ворожа техніка була відведена з дороги у поле, і через дві години вони поїхали назад на Семенівщину, а потім на кордон, до росії.
ЦІНА НЕОБАЧНИХ СЛІВ
“Для мене це була історія не про Порошенка, чи Зеленського. Це не була історія про персоналії. Це був вибір, якою фігурою ходити у цій шаховій партії. Але від цього залежав її результат. Бо в одному випадку безпекові виклики виглядали суттєво більш імовірними і трагічними, ніж в іншому. Той вибір означав виграти, чи програти шахівницю.”