Від кулі російських загарбників 22 січня загинув військовий з Луцька Микола Сорочук.

“Дзвінок запілінгували з Ростовської області, село Ленінське, десь біля Глухова. Але жодних пошуків далі не проводили, бо тоді були обстріли якраз. І ось нещодавно мама дзвонила в СБУ, там сказали, що так, в них є така інформація, але пошуками не займаються. Шукають тих, про кого більш-менш шось точно відомо”, – розповідає брат зниклого.

Це був час, коли люмпенізована свідомість значної частини населення переважала інтелект, моральні цінності, коли так звана класова мораль замінила християнську мораль. І ось цей суцільний психоз дуже легко можна виховати у будь-якому суспільстві.

Саме цього чекіста дуже здивувало те, що: «…у Полтаві виявились живими дві рідні сестри Петлюри і його племінник. Особливим рішенням Полтавської міськради їм у 1927 році повертають у пожиттєву власність дім Петлюри, очевидно, за «заслуги» брата…».

Літо 2014 року. Стан ЗСУ такий, що командування змушене ганяти навколо Києва бронетранспортери президентського полку аби складалося враження, що їх у нас багато – хоч якась надія на те, що це зупинить вторгнення, до якого залишалися години. Насправді їх було лише 14 – парадний розрахунок плюс пара резервних машин.

Величезна несправедливість у тому, що Росія до нас відправляла непотріб, який не міг знайти себе ніде в житті, який мiг тільки вбивати і грабувати, а з нашого боку, на жаль, воювали і гинули кращі. Розумні, освічені, справжні патріоти, які стояли до останнього…

У Михайлівському Золотоверхому соборі 21 січня відбулась панахида за загиблими українськими захисниками Донецького аеропорту та усіх, хто загинув на Сході України. Митрополит православної церкви України Епіфаній наприкінці панахиди виступив з промовою.

Росія ще раз продемонструвала, що вона є терористичною організацією, яка планує вбивства та теракти по всьому світові на державному рівні.
Співробітники ГУ ГШ МО РФ під прикриттям дипломатичної недоторканості планували у Швейцарії замах на американця Біла Браудера на економічному форумі у Давосі.

По технике всегда вели обстрелы, а в последние дни эти МТ-ЛБ шли просто под прямое попадание. Из крупнокалиберного пулемета их прошивало насквозь. Все механики-водители тех МТЛБ — это мужчины с большой буквы. Они сознательно шли на риск и везли нам боекомплекты, забирали раненых и убитых, привозили подкрепление. Многие водители погибли…

Бойова спецпропаганда – мистецтво сіяти розбрат в рядах противника за допомогою дезінформації і маніпуляції свідомістю.

Всімох проти орди бойовиків із танками й гарматами.
«Адам» попередив усіх, що наступний ранок, мабуть, стане для нас останнім. Запропонував бажаючим вийти. Ми хором відмовились. Тоді я вперше побачив на зазвичай серйозному обличчі командира усмішку, і почув: «Згоден, хлопці. Краще вмерти людиною, чим животіти покидьком…»

На фото: Німецький і радянський офіцери потискають руки наприкінці Польської операції, 1939 рік. Фото ТАСС, яке було опубліковано у вересні 1940 року в газеті «Красная звезда» до першої річниці поділу території Польщі між Німеччиною і СРСР.