Власову затримали ще у 2019 році на блокпосту під Донецьком за підробленими документами — вона виконувала доручення СБУ перевірити, чи не зрадив агент спецслужб. Проросійська сторона звинуватила її у підготовці замаху на високопоставленого офіцера силовиків “ДНР”. Спершу її тримали в “Ізоляції” — колишньому заводі, перетвореному на секретну катівню, де за задокументованими свідченнями регулярно катують ув’язнених.
За її словами, там її роздягали, обмотували скотчем, били струмом і приводили до тями нашатирем, аби продовжити тортури. Вона розповідала в суді, що особисто причетний до катувань був Володимир Євдокимов, якого вважають фактичним керівником “Ізоляції”, — саме його їй згодом інкримінували замах на вбивство. Він особисто підпилював жінці зуби металевим напилком, викручував соски та намагався запхати пляшку у піхву. Коли катування стали нестерпними, вона попросила інсценувати втечу й застрелити її — та їй відмовили, бо Євдокимов сказав, що вона повинна страждати.
У суді Власова відмовилася від попередніх зізнань, заявивши, що їх отримали під тортурами, і суддя навіть дозволив внести її свідчення про катування до протоколу — жест, який присутні розцінили як щось нетипове для такого процесу. Попри це, її засудили до 18 років.
Власова відбуває покарання вже понад сім років — одна з найдовше утримуваних цивільних українок у російському полоні. Її донька Юля, яка живе з батьком у Києві, дізналася про катування матері з судових репортажів і запитала лише одне: що таке соски.
Дівчинка брала участь в акції на Майдані Незалежності в Києві, щоб привернути увагу до українських жінок, ув’язнених у росії. Вона принесла плакат, який нагадував про один із її останніх спогадів про Власову: “Мамо, пам’ятаєш, ти обіцяла мені кошеня?”
Цьогоріч Власову перевели до колонії в Кемеровській області, у Сибіру.
