Історії деокупованої Харківщини.
росія – це дике стадо ранньої соціально-економічної формації життя.
Oxana Olefirenko
11 вересня ·
Цього тижня звільнили моє підприємство. Тобто населенні пунтки смт. Чкаловське та с. Іванівка, де знаходиться наш комплекс (стотисячний свинарський комплекс що забезпечував м’ясом весь Харків та область).
Я і дня не була в окупації фізично, бо з сім’єю виїхали з Харкова під Полтаву в перший день війни. Але “Деокупація” це слово проговорено як молитва мільйони разів з березня . В квітні я вирішила що не буду нічого публікувати поки “Нас” не звільнять. Бо вже до нас із Харкова відбили і вже в Коробочкіно стали “наші”. -“Зажму кулаки і буду молитись і чекати”.
А потім почались ці страхітливі”Дні Сурка” – 150днів і ночей коли кожного дня ставало все гірше. 22 квітня перебили електрику і перейшли на дизельгенератори на 2години в день. А все ж на повній автоматиці. Потім почались постійні обстріли в тому числі влучили в комбікормовий завод і почався мор на фермах – свинки здихали від нестачі води і їжі.
Ці страшні фото з кучами мертвих свинок. І ця. здавалася б. проста робота бухгалтера – фіксація збитків і збір доказової бази, стала адською повсякденністю. Ці страшні фото – коли ти розумієш що твої колеги бачуть це щодня . Коли ти включив зворотній відлік і від 80 тисячного стада відраховуєш кожен день по тисячі. І ці прильоти , то елеватор, то комбікормовий то знову ферми. І люди під обстрілами і свинособаки-мародери. Весь цей жах. Ці сводки на Адміністрацію області -“допоможіть, допоможіть, допоможіть” і марно…
Кажуть бажання здатися є найсильнішим за 5хвилин до перемоги. Так і є – я здалась і перестала дзвонити і звітувати місяць тому. І багатьох працівників, що там були і робили все можливе і неможливе виїхали напередодні, декотрі за тиждень до визволення.
І ось нас звільнили-треба радіти що дивитись що залишилось, робити інвентаризації, думати що далі. А сил немає -дивитись на руїни, збирати рештки . Прибули нові сили на допомогу, що можуть і хочуть підхопити і все розрулити. А ти сидиш як в анабіозі і не маєш відчуттів. Лиш відчуття втрати чогось живого, що ти дивився весь цей час як воно гинуло і не міг нічого вдіяти. Наче ти причетний до цієї втрати.
І це я в окупації фізичній не була ні дня! Пишаюсь нашими героїчними співробітниками, що були на підприємстві фізично, що змогли і вистояли! Усім хто працював щодня під обстрілами під дулами ворожої зброї!. Для мене усі герої! Особливо мій бухгалтер Віточка , яка щодня ходила на багатоверхівку відправляти смс-ки і була по суті “радісткою Кет”! У мене є власний список героїв цієї війни і вона в ньому зверху. Я також вдячна нашим хлопцям з тероборони що стояли з того боку поруч всі ці 5 місяців що тримали оборону , що так само вистояли і дочекались контрудару !Слава нашим ЗСУ і Боже допоможи !!! А нам сили відновитись!
