🕊️ Слова мають значення. Саме таке нагадування на сьомий рік кампанії #KyivNotKiev зробив заступник керівника Офісу Президента України Андрій Сибіга. У своєму дописі на Facebook він поділився випадком, коли повернув дипломатичну ноту іноземної держави без розгляду — через використання у тексті назви “Kiev”.

Втім, насправді цей жест не відкриває нову сторінку — він лише перегортає вже давно написану. Його допис — це не старт, а підключення на одинадцятому році війни. Кампанії вже 7 років, вона була запущена на четвертому році війни, а нинішнє «раптове прозріння» — вже на одинадцятому.

Подробиці за посиланням.

Служба безпеки України викрила та затримала мешканця Івано-Франківська, який дистанційно працював на так звану «адміністрацію» російських окупантів на Херсонщині.

💻 Як встановили слідчі, чоловік був власником нелегальної ІТ-компанії, яка не мала державної реєстрації в Україні. Попри війну, він налагодив системну співпрацю з країною-агресором, зокрема — із прокремлівським пропагандистом та колаборантом Михайлом Шпірою (фото за посиланням.)
🧾 За матеріалами СБУ, Шпіра, який нині ховається на лівобережжі Херсонщини і займає псевдопосаду «заступника міністра цифрового розвитку та масових комунікацій», передав франківському ІТ-фахівцю низку замовлень. Серед них — створення фейкового «правозахисного» сайту для дискредитації українських активістів.

🔍 Крім того, під час цифровізації окупантами персональних даних мешканців тимчасово окупованих територій, підозрюваний передав Шпірі зразок сайту для подальшого використання в інформаційних операціях.

Також затриманий розробляв персональний сайт Шпіра, що використовувався для просування кремлівської пропаганди.

📦 У межах розслідування з’ясувалося, що фігурант виконав понад 40 замовлень для російських компаній, пов’язаних з IT-сектором. Для приховування оплати використовував криптовалюту та платіжні канали через треті країни, зокрема з території колишнього СРСР.

16 липня — День народження українського суверенітету

16 липня 1990 року стало одним із найвизначніших днів в історії сучасної України. Саме тоді Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України — документ, який дав старт процесу відновлення незалежності нашої держави. За цей доленосний крок проголосували 355 народних депутатів. Проти виступили лише четверо, ще один утримався — історичний консенсус, який важко уявити в сьогоднішніх політичних реаліях.

Ця Декларація була не просто політичною заявою. Вона — символ епохи, в якій почала руйнуватись радянська імперія. В документі проголошувалося верховенство українських законів над союзними, право народу на власну державність, громадянство, національну валюту, зовнішню політику, збройні сили й економічну самостійність. Якщо коротко — Україна офіційно сказала: «Ми — не просто територія СРСР, ми — нація з власним голосом!»

Декларація не була ще Актом Незалежності — той ухвалили 24 серпня 1991 року — але вона стала фундаментом, першою цеглиною в мурі майбутньої незалежної України. Це був момент, коли мільйони українців відчули: зміни можливі, воля — досяжна.

Сьогодні, озираючись назад, ми розуміємо, що 16 липня — це не просто дата в календарі. Це — точка відліку новітньої української державності. І хоч шлях від декларацій до реальної незалежності був складним і кривавим, перший крок уже зроблено тоді, коли в залі Верховної Ради пролунало те важливе “ЗА”.

Україна сказала світові: «Ми є. І ми будемо!»

Засудженими є троє жителів Донеччини, які чекали на повну окупацію регіону, про що писали коментарі у Телеграм-каналах. Там вони потрапили до уваги російської спецслужби.

Одним з них є 43-річний мешканець міста Українськ, який працював на місцевій станції Укрзалізниці, де на замовлення фсб шпигував за ешелонами Сил оборони. Наступним його завданням було закласти саморобний вибуховий пристрій під залізничну колію, щоб «перерізати» транспортну логістику ЗСУ у напрямку передової. Утім, Служба безпеки завчасно викрила агента і затримала його на етапі підготовки диверсії у травні 2023 року.

Інша засуджена – 22-річна донька настоятеля церкви УПЦ (МП) у Покровському, яка відслідковувала для окупантів маршрути руху українських військ. Для цього встановила відеокамеру під куполом храму.

Ще один зловмисник – 34-річний працівник Укрзалізниці з міста Родинське, який передавав до фсб локації мостів, якими рухаються колони ЗСУ на східний фронт.

Подружжя колишнього військового, який зараз керує кількома ГО на Полтавщині, та його дружини — посадовиця з ТЦК, наживались на горі родин полеглих захисників.

Мародери вимагали «відкати» за допомогу в оформленні передбачених державою компенсацій. Умови «співпраці» — 50% від одноразової виплати, а далі — щомісячна «такса» від регулярних держвиплат.

Жінка мала доступ до персональних даних родин загиблих і передавала їх чоловікові. Той дзвонив людям і «пропонував допомогу».

Якщо відмовлялися — погрожував ускладненнями, аж до повного блокування виплат, прикриваючись «зв’язками» у командуванні.

На що сподівались зрадники з Херсону:

двоє охоронців російської катівні;

поліцай, що здійснював облави на оселі учасників руху опору;

назначений рашистами керівник захопленого медичного закладу;

«права рука» гауляйтера, яка заселяла рашистів у будинки односельчан, що виїхали на підконтрольну Україні територію;

«заступниця» керівника окупаційної «філії» пенсійного фонду рф;

агітатор за «приєднання» регіону до складу рф, який за наказом російських загарбників обходив будинки односельчан, схеляючи їх до зради.

СБУ та Нацполіція викрили 7-х колаборантів, які працювали на агресора під час окупації Херсона.

Фігуранти перебувають під вартою без права внесення застави. Їм загрожує до 15 років тюрми з конфіскацією майна.

Подробиці – за посиланням.

ДБР повідомило про підозру колишньому виконувачу обов’язків керівника департаменту Міноборони, який відповідав за закупівлі. За версією слідства, через його службову недбалість держава втратила понад 340 мільйонів гривень.

Улітку 2023 року посадовець закупив паливно-мастильні матеріали для армії на суму понад 2 мільярди гривень. Проте він незаконно включив у вартість податок на додану вартість (ПДВ), що й призвело до завданих збитків.

Йому інкримінують ч. 4 ст. 425 ККУ — недбале ставлення до військової служби. Стаття передбачає до 8 років ув’язнення.

Слідство вже підготувало клопотання до суду про нічний домашній арешт як запобіжний захід. На сьогодні підозрюваний компенсував державі майже 330 мільйонів гривень.