Слухаю зараз те, що стверджує Віталій Портников: «Україна не пройшла тест на демократію, і вже не пройде…».
Категорично не згодний з Віталієм, якого поважаю і прислухаюся до його логічних міркувань.
Сприймаю це, скоріше, як заклик не допустити фатального сценарію, а не як констатацію фатального висновку.
Знаєте, я вже багато чув остаточних вироків Україні, але є одне але — це пасіонарна частина Українського народу.
Так — стомлена у постійній боротьбі.
Так — виснажена у війні.
Так — дезорієнтована в умовах балансування країни на межі демократії та авторитаризму…
Але — не зломлена!
Все будуть вирішувати не конформісти, а «заряджені» люди: заряджені мотивацією, заряджені новими сенсами життя після участі у війні, заряджені підтримкою своїх сімей, які їх дочекалися…
Я вірю в Українську націю і Україну!
Тільки не в Україну – «какая разница» (така точно стане у підпорядкування московії).
Я вірю в Україну, яка нарешті постане з руїн війни: сильна, субʼєктна, національна Держава і країна вільних людей!
