Бойового генерала Марченка викупили з полону у влади за 20 мільйонів гривень. А вже потім він врятував Миколаїв.
Важливість цієї битви важко переоцінити: якби росіяни утримали аеропорт і просунулися далі, це могло б відкрити шлях до повного оточення Миколаєва, що у свою чергу створило б загрозу для порту, інфраструктури та житлових районів. Марченко неодноразово підкреслював, що оборона міста — це не лише військова операція, але й захист цивільних людей.
«Росія хотіла захопити Миколаїв як Маріуполь»: генерал Марченко про битву під аеропортом і оборону міста
7 березня 2022 року російські війська здійснили одну з перших спроб захопити аеропорт у Миколаєві — стратегічно важливу точку на підступах до міста. Загарбники хотіли використати злітно‑посадкову смугу й термінал як плацдарм для подальшого просування вглиб регіону. Проте українські оборонці не дозволили їм закріпитися — завдяки злагодженій обороні аеропорт було звільнено, а ворога відкинуто.
Ця операція стала знаковою у захисті Миколаєва — вона заблокувала просування окупантів до адміністративного центру області та ключових об’єктів, включно з будівлею Миколаївської ОДА.
План РФ і роль аеропорту
За словами генерала‑майора Дмитра Марченка, який очолював оборону Миколаєва на початку повномасштабного російського вторгнення, ворог хотів застосувати «маріупольський сценарій»: оточити місто, витіснити захисників і взяти населений пункт під контроль.
«Якби вони зайшли в місто, це було б усе — це була б уже Буча, Ірпінь…» — наголошував Марченко, описуючи плани російських військ, які намагалися створити плацдарм для подальшого наступу.
Він також підкреслював, що штурм аеропорту був частиною того самого задуму: зайняти інфраструктурні об’єкти і рухатися далі вглиб території. За словами генерала, якби ворогу вдалося закріпитися в аеропорті, у нього з’явилась би можливість закріпити плацдарм для наступних операцій та посилити тиск на місто.
Як стримали ворога
Українські підрозділи — включно із десантниками та морськими піхотинцями — зупинили просування російських сил. Контратаки та майстерна робота артилерії не лише звільнили аеропорт, а й дали змогу відкинути ворога від підступів до Миколаєва.
“25 числа тут не було жодного окопа, жодного блокпоста та жодного патруля. Перші дві ночі я їздив містом, по мені стріляли кілька разів. Я зупиняв, говорив: “Чекай, навіщо ти стріляєш, хто тебе поставив?”. Я зрозумів, що основна проблема полягає в тому, що немає комунікації,” — розповів генерал.
За словами Марченка, саме ефективна комунікація між військовими та місцевими жителями, постійний обмін розвідданими та скоординовані дії дозволили не лише відбити атаки, а й створити умови для подальшої оборони міста.
«Основні військові операції відбувалися поза містом, але стримати ворога вдалося саме завдяки чітко організованому зв’язку та взаємодії…» — пояснив генерал.
Завдяки цьому Миколаїв не став легкою здобиччю для російських сил. За оцінками Марченка та офіційних представників ЗСУ, ще на початку березня ворог мав усі шанси взяти місто, та через злагоджену оборону не зміг цього зробити.
“Скажу чесно, аналізуючи інформацію з позиції “сьогодні”, коли у мене вже набагато більше інформації, я скажу, що я не знаю, яким чином ми змогли вистояти. Тобто, якби мені сказали “іди ще раз таке зроби”, я б напевно не зміг. Це просто був дух боротьби, бажання чинити опір, бажання підняти інших і запалити на спротив,” – генерал Марченко.
