“У нас з’явився історичний шанс відвоювати своє і добити рашистів. Нам треба іти до кінця, забирати Донецьк, Луганськ, Крим. Ніяких поступок на переговорах. Нам поступатись нема чим. Ми чужого не бажаємо, але і свого не віддамо.” – Дмитро Марченко.
– Що б ви змінили, якби у вас була можливість повернутись у ті дні запеклої оборони Миколаєва?
– Скажу чесно, аналізуючи інформацію з позиції “сьогодні”, коли у мене вже набагато більше інформації, я скажу, що я не знаю, яким чином ми змогли вистояти. Тобто, якби мені сказали “іди ще раз таке зроби”, я б напевно не зміг. Це просто був дух боротьби, бажання чинити опір, бажання підняти інших і запалити на спротив.
Генерал-майор Дмитро Марченко, учасник війни на сході України та командуючий обороною Миколаєва під час російського вторгнення у 2022 році. Саме за його керівництва вдалось відбити наступи російських військ на Миколаїв у лютому та березні 2022 року.
Дмитро Марченко відомий службою у легендарній 79-ій десантно-штурмовій бригаді.
У 2014 році Марчелло кілька разів проводив розвідку у Криму. За власною ініціативою вивіз бійців з Ізваринського котла та особисто брав участь у захисті Донецького аеропорту.
У 2015 році працював над реформою Міноборони. Завдяки чому українська армія отримала новий однострій та нову систему харчування.
За це генерал Марченко отримав звинувачення у нібито неякісних бронежилетах закуплених для ЗСУ. Він пройшов через суд та арешт, разом з цим отримав сильну підтримку суспільства, яке вважало переслідування упередженим та несправедливим.
Бойового генерала Марченка викупили з полону у влади за 20 мільйонів гривень. Апеляційний суд «пожалів» десантника і замінив 77 фантастичних мільйонів на 20 не менш фантастичних мільйонів. П’ятий президент та народний депутат Петро Порошенко вніс 19 мільйонів гривень, 1 млн грн зібрали небайдужі українці.
Після вдалої оборони Миколаєва Генштаб ЗСУ перевів Марченка на іншу роботу для виконання завдань для захисту України.
Генерал-майор Дмитро Марченко розповів, завдяки чому Миколаєву вдалося вистояти у перші місяці великої російської агресії.
– Коли я почав читати новини 24 лютого, а також мені знайомі почали надсилати відео, як колони рашистів парадним маршем проходять в сторону Херсону. І коли я дізнався, що до кінця дня вони були уже під Херсоном, я зрозумів, що наступною їхньою стратегічною точкою буде Миколаїв.
Про те, як захищали Миколаїв Дмитро Марченко розповів в інтерв’ю НікВесті, передає Цензор.НЕТ.
Бойовий генерал вважає єдиною перевагою Російської Федерації у цій війні — набагато більшу кількість техніки та живої сили. Він зазначив, що ситуація в районах бойових дій є різною, проте Україні вдалося повністю поламати плани РФ, а ініціатива залишається на нашому боці.
— Те, що ми поламали повністю театр їхніх бойових дій, було зрозуміло ще першого тижня мого перебування в Миколаєві. Перевага десь переходить з того боку на наш, і від наc до них — це все залежить від ділянок, де ведуться бої. Так, нам важко, але ініціатива поки що в наших руках, — сказав він.
Дмитро Марченко вважає, що найбільша заслуга успіху української армії належить солдатам.
— Будь-яка перемога не лежить на плечах генералів, командирів. Вона лежить на плечах звичайних солдатів, які своєю мужністю, своєю стійкістю витягують найважчі моменти під час ведення бойових дій, – сказав генерал.
При цьому багато залежить і від керівництва, а саме правильно побудована тактика бойових дій, адже солдат не бачить всієї обстановки, а виконує точково свої завдання.
— У Миколаєві все робили солдати, артилеристи, звичайні люди — солдати та їхні командири. Моє завдання було: я бачив загальну обстановку і, якщо я бачив, що десь з’являється якийсь пролом, міг швидко відреагувати, наприклад, поставити завдання артилерії та прикрити те місце, — згадав Дмитро Марченко.
Він розповів, що після прибуття до Миколаєва 25 лютого побачив, що серед населення панують панічні настрої, а між органами влади та силовими структурами взаємодії немає.
— Коли я їхав вулицею, побачив, як мешканець будинку знімає прапор і скручує, я зупинився, спитав, що він робить. Він каже: “Та все, Херсон здали, всім зрозуміло, їх багато, нас мало, ми наступні треба готуватися”. Я кажу: “Почекайте, це Миколаїв, ми чинитимемо опір”. Він відповідає: “Ви бачили, яка там кількість військ?”. Я говорю: “Нічого страшного”. І коли я зібрав усі силові структури, я, на жаль, побачив, що тут немає спільного керівництва, — зазначив він.
Після цього Дмитро Марченко зібрав велику нараду, місто розподілили на зони, за які призначили відповідальних. Після цього всі згуртувалися і почали працювати над обороною Миколаєва — обкопувати його, споруджувати блокпости та укріплення.
— 25 числа тут не було жодного окопа, жодного блокпоста та жодного патруля. Перші дві ночі я їздив містом, по мені стріляли кілька разів. Я зупиняв, говорив: “Чекай, навіщо ти стріляєш, хто тебе поставив?”. Я зрозумів, що основна проблема полягає в тому, що немає комунікації, — розповів генерал.
Дмитро Марченко налагодив комунікацію, при тому, що у місті не вистачало спеціальних засобів зв’язку.
Також він розповів, що не дозволяв евакуюватися окремим представникам влади та силовикам, які хотіли покинути Миколаїв. Зокрема, вночі мости розводили навіть для того, щоб із міста ніхто з них не зміг виїхати.
— Мости розводили і для того, щоб не могли виїхати та не могли заїхати. Чесно кажучи, мені 8 разів давали команду висадити в повітря Варварівський міст, — розповів Дмитро Марченко.
Йому вдалося переконати найвище командування не підривати Варварівський міст, адже тоді місто могло опинитися в повному оточенні — на той час Миколаїв було заблоковано в трьох напрямках з чотирьох.
— Це я самостійно сам себе завів би в котел. Я пояснив, мене почули, що міст можна не підривати, а просто розвести. І відновити його буде не так уже й просто, якщо росіяни зайдуть у Миколаїв, — пояснив він.
– Чесно кажучи, мені 8 разів давали команду висадити в повітря Варварівський міст, – сказав Марченко.
Догадуюсь який довбойоб давав накази на підрив. Тут і до бабки не ходи.