З 1441-го до 1783 р Крим мав кримськотатарську державність, а російська тут удвічі коротша


Сьогодні в Україні відзначається День кримськотатарського прапора. Вперше кримськотатарський прапор було прийнято першим Курултаєм кримських татар 1917 року, після Лютневої революції. Поновлений 4-ою сесією п’ятого Курултаю — під час здобуття Україною незалежності, 30 червня 1991 року.

Росія (країна – окупант і агресор) уже багато років намагається знищити цей народ. В тому числі використовуючи свою улюблену методику «розділяй і володарюй». Розпалюючи ворожнечу своїми фейками і брехливою подачею історії, ворог намагається зруйнувати об’єднаний спротив українців у захисті територіальної цілісності і незалежності України. Саме тому новий проєкт, про який піде мова, надзвичайно важливий для нас.

«Крим ‒ це Україна»: нещодавно в Києві презентували новий архівний інтернет-проєкт проти історичних міфів про півострів.

-Ми стежимо за тим, щоб все це було документальним, науково обґрунтованим, щоб не було фантазій ‒ тільки факти, – розповідає один із засновників Сергій Мокренюк.

Голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов нарікає на те, що всі українські архіви в Криму фактично викрадені Росією при захопленні півострова у 2014 році. Однак при цьому Державна архівна служба України через Міжнародну раду архівів закріпила за собою архівні фонди Криму та Севастополя з позначенням, що вони перебувають в окупації. 

– Ми попросили державні архіви в кожній області провести тематичну вибірку документів, які можна було б використовувати для наповнення цього сайту. Таким чином знайшлося безліч свідчень, які ілюструють тісні зв’язки материкової частини України з Кримом упродовж століть, – коментує Андрій Хромов.

-Наприклад, є документи про те, як українці допомагали кримчанам боротися з наслідками землетрусу 1927 року, як збирали гроші на потреби півострова.

Тобто ми намагаємося на противагу імперській, загальнорадянській показати українську історію Криму, кримськотатарську історію, історію інших корінних народів півострова.

Кримський історик, кандидатка політичних наук Гульнара Бекірова акцентує увагу на необізнаності українців у важливих аспектах історії Криму.

– Особливо часто я зіштовхувалась із фантасмагоричним сприйманням кримських татар. Незважаючи на те, що вони втратили свою державність, їх витискали з півострова, Крим довгі роки залишався саме кримськотатарським ‒ і вже потім вони перетворилися на меншість на своїй історичній батьківщині.

‒ Один з основних ‒ міф про «російський Крим», нібито росіяни ледь не з часів палеоліту володіли півостровом.

Навіть професійні історики іноді забувають про те, що з 1441-го до 1783 року Крим мав кримськотатарську державність, а російська державність тут удвічі коротша.

Інший безглуздий міф, який культивується, незважаючи на всі зусилля істориків ‒ це те, що кримські татари під час Другої світової нібито були колаборантами та дезертирами. При цьому зазвичай украй вибірково цитують один із документів наркома внутрішніх справ СРСР Лаврентія Берії, який готував депортацію 1944 року. Після неї потрібно було терміново створити міф про те, ніби кримських татар ніколи й не було на півострові. Так з’явився міф про «споконвічну ворожнечу» між кримськими татарами та слов’янами. На жаль, історіографія Криму надзвичайно мотивована політичними аспектами, – розповідає вона.

Українська журналістка, редакторка Антології сучасної кримської міфології Ольга Духнич розмірковує, чому Росія, на її думку, зацікавлена в створенні та зміцненні міфів про Крим серед українців.

‒ Російська держава намагається керувати спільнотами за принципом «розділяй і володарюй», підтримуючи будь-які конфлікти всередині них. Для цього важливо, щоб між людьми цієї спільноти було не дуже багато довіри, щоб можна було в будь-який момент використовувати це у своїх інтересах.

Джерело: Радіо Свобода

Donate to Myrotvorets

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *