За матеріалами republic.com.ua
Демос і демократія, охлос і охлократія
Як відомо, демократія слово грецьке, воно означає владу демосу.
А що таке демос? Це спільнота громадян, здатних відповідати за себе, за свої сім’ї, за свою країну і державу.
Якщо такої спільноти немає, то всі розмови про демократію є блудослів’ям.
Можливі ситуації, коли демос становить мізерну частину населення країни, тоді існування демократії не є гарантованим, бо 20-25% відповідальних громадян дуже важко тягнути за собою величезну реакційну більшість чи принаймні мінімізувати негативні наслідки її діяльності.
Ця реакційна більшість називалася у Древній Греції «охлос» – юрба, натовп. А влада «охлосу» відповідно називалася «охлократія», а її ватажки – «охломонами» (зараз це слово інколи вживається як лайка).
Проте насправді від імені охлосу його владу (часто в своїх егоїстичних інтересах) здійснювали демагоги (за сучасною термінологією – популісти). Ними незрідка виступали найзаможніші й найвпливовіші громадяни – олігархи.
Охлос керується переважно примітивними скороминущими емоціями, дуже чутливий до демагогічної пропаганди, до порожніх обіцянок, схвально реагує на штучно роздмухану ненависть (остракізм) до окремих осіб, яких робили символами всіх негараздів суспільства, а також до цілих соціальних груп – насамперед аристократії.
Цікаво, що аристократами ставали через власну військову звитягу: в бою аристократи були в перших лавах ополчення, за ними безладним натовпом ішов простолюд.
Місце людини в бойовому порядку відповідало її місцю в суспільстві.
Коли реально існує демос – механізми демократії успішно працюють. Коли його немає або він мізерно малий на загальному тлі народу, демократія незрідка перетворюється на заперечення себе самої.
Мітинг Народного руху України із закликами до розпуску Верховної Ради, відставки уряду і вимогами про вихід України зі складу СРСР. Окрім синьо-жовтих прапорів майорять і червоно-чорні. Київ, 30 вересня 1990 року
Нам кажуть, що з 1991 року в Україні існує демократична форма правління. Однак ми бачимо, що вся українська політика з того часу була змаганням і боротьбою олігархічних кланів і вищої бюрократії, а народ виступав здебільшого пасивною масою тих, хто все те спостерігав. Результати: Україна не спромоглася за 28 років незалежності, на відміну від Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії, стати членом НАТО і ЄС, Україна втратила воєнну потугу і так далі.
У 1991 році, коли була можливість обрати президентом В’ячеслава Чорновола, який міг стати українським Вацлавом Гавелом, український охлос вибирає знайоме і звичне – партійного бюрократа, колишнього головного ідеолога ЦК КПУ Леоніда Кравчука.
У 1994 році обрали президентом ще одного доволі реакційного радянського діяча Леоніда Кучму, котрий став засновником системи олігархату, від якої Україна не може звільнитися досі.
В 1999-му, вже добре знаючи, хто такий Кучма, український охлос знову дає кредит довіри Леоніду Даниловичу. Потім, після деякого зрушення у виборюванні інтересів України при президенті Ющенку, обирають кримінальника Януковича. А після каденції Петра Порошенка, який попри багато претензій в неідеальності, виривав український народ з вікового місця країни на задвірках росії, на величезний подив цивілізованого світу обирають коміка Володимира Зеленського, який, спекулюючи на природному прагненні людей до миру, фактично руйнує геополітичні позиції України під тиском Кремля.
Хибна традиція
На жаль, причиною багатьох історичних поразок України був не лише зовнішній ворог, а неадекватна поведінка її власного населення.
У 1918–1921 роках, замість того, щоб одностайно стати на захист своєї держави, мільйони українців дотримувалися нейтралітету. Тоді, як і зараз, було дуже багато прихильників «миру за будь-яку ціну».
Вони отримали такий мир ціною червоного терору і Голодомору.
Бо надто вже довго зважували, визираючи з-за тину, до кого ж приєднатися: до української армії, до денікінців чи російських більшовиків. «Взаєморозуміння» з більшовиками закінчилося в 1932–1933 роках.
Чимало українців Центральну Раду (далеко не ідеальну), Скоропадського, Петлюру ненавиділи більше, ніж Леніна, Денікіна та інших чужинців. Як і в Україні 2019 року, коли Порошенко для багатьох був більш одіозною постаттю, ніж Путін…
Під час війни за незалежність армія УНР становила близько 100 тисяч козаків і старшин. І це на 36 мільйонну (на той час) націю! Армія незалежної Естонії того самого часу також становила 100 тисяч. Але це на 1 (один) мільйон естонців. Себто у них 10% нації взяли до рук зброю і стали на захист батьківщини і свободи. А в Україні менше 0,3%. Якби 10% українців пішли воювати за свою державу, Україна мала б армію у понад 3 мільйони багнетів і шабель і цілком могла б перемогти.
Естонці встояли, викинули російських більшовиків і навіть взяли російське місто Псков. Вони перемогли, а переможена червона Росія сплатила Естонії контрибуцію – 16 тонн золота.
Встояли й латиші, яких було 1,5 мільйони, литовці – понад 2 мільйони. А 36-мільйонна Україна впала…
Питання: який відсоток нині в Україні становлять добровольці, волонтери, бійці ЗСУ і Національної гвардії, які стали на захист країни? Чи дуже він високий?
В середовищі українського охлосу дуже багато людей, які, нічого не зробивши для своєї країни у важкий історичний момент, «страшенно втомилися від війни» і практично закликають до капітуляції. Вони чомусь підсвідомо розраховують на те, що Кремль принесе їм мир, спокій і санаторій. У 1918–1921 роках також чимало було таких «життєлюбів»…
Як дасться взнаки 2019-й?
Охлос зробив свій вибір на президентських і парламентських виборах, сподіваючись на диво з негайним миром з імперією та на золоту зливу в економіці й добробуті.
Вони надихалися численними плакатами з закликом: «Зробимо їх разом!». «Їх» нібито означало верхівку українського суспільства. Але з’ясовується, що «зробили» не «їх», а Україну та її активну меншість – демос.
А обіцяний «кінець епохи бідності» ніяк не наступає. Під час виборів дуже педалювали те, що Володимир Зеленський – «людина з народу». Проте народ мав би замислитися, чи всі громадяни України є мультимільйонерами, щоб Зеленський був одним із них…
Під час виборчих перегонів улюбленим об’єктом критики Зе-команди була кадрова політика Петра Порошенка. Справді, кому могла в суспільстві сподобатися практика призначення на посади за схемою: кум-брат-сват? Але все пізнається в порівнянні.
Раніше таку важливу під час війни структуру як СБУ очолював кадровий спецслужбовець генерал Василь Грицак. А нині Іван Баканов, величезна заслуга котрого полягає в тому, що в славетному місті Кривому Розі він мешкав у тому ж самому житловому будинку, де жив і Володимир Зеленський.
А якщо ще поглянути на «зірку» гумору пана Сивоху, який є тепер головним ідеологом щодо Донбасу в Раді національної безпеки і оборони, то все стає зрозумілим і цілком безнадійним.
За кілька місяців при владі команда, що хибує на агресивне невігластво, наробила багато негативу.
Практично зруйновано міжнародну антипутінську коаліцію,
помітно погіршилися взаємини зі США,
деморалізовано українську армію…
Це все робиться з посиланням на волевиявлення українського народу.
Чи встигне народ протверезити від навіяного Зе-пропагандою сп’яніння? І наскільки швидко українське населення перетвориться на український демос, а демократія в Україні перестане бути олігархічною фікцією?
Наразі охлос захитався, але для формування більш численного демосу треба багато часу. Чи встигнемо???
А до Порошенка особисто у мене головна претензія – НЕ оголошення війни та воєнного стану у 2014 році. Все було б інакше і надій на перемогу, не дивлячись на тяжкий стан України, було б у рази більше…
проблема у тому зарплати влади це кредити украини.
Тоді, якщо такі кроки вже взялись оцінювати, дайте юридичну оцінку усім контрактам, договорам, в тому числі депозити, кредити, в умовах війни. Там же в кожному документі пунктик є на випадок форс-мажорів таких, як війна. Може до чогось додумаєтесь.
Точніше – причина в етнопсихології. Усе почалося тоді, коли влада від варягів потрапила у руки українців.
Причина хвороби хворого в тому, що він хворий, значить нїхто йому не винуватий, сам дурак. А почалося все з того, що він посмів народитися на світ.
І нема чого жалїти це безмозке населення.
Нам би тоді не допомагали, якби Порошенко оголосив воєнний стан.
Та ні – все почалося тоді, коли українці почали відноситися до всіх, хто приїздив на наші землі або пересилявся, не як до тимчасових гостей, а як до братів – мир дружба іт.д. і т. п. і згубили войовничість своїх предків, котрі могли бути гостинними але ідати відсіч та ніколи не було думки коритися комусь.
Основний патологічний фактор лежить у етнопсихології, точніше вже у етнопсихіатрії ( нова наука, яка виникла в Україні ). За 1000 років християнського юдозомбування, бездержавності, відсутності Проводу Нації, природня рецисивність призвела до безчестя, безхребетності,безмізкості. Це було продемонстровано у 1917-1920 рр. Народ=інвалід, який ненавидить себе, свою мову, свою державу, приречений на вимирання. Нас врятує тільки військовий заколот на чолі з націоналістами.
Така сприятлива ситуація була у 2014 році, коли ВО ” СВОБОДА” була лідером Майдану, “членом” у коаліції, а її представник був МІНІСТРОМ ОБОРОНИ – адмірал Тенюх. Це була суперситуація !
Але боягузливий та тупий О.Тягничлен і провід цієї партії все прогавили. Чому ?
Тому, що раби духу і чину.
Чи втратив би такий шанс С.Бандера, А.Гітлер, В.Ленін, Й.Сталін ? Звісно ж НІ !!!!
Тупий рабодухий народ ЩЕЗАЄ У ВЛАСНІЙ державі. Це небувалий випадок в історії.
Отож, панове офіцери, мову збережуть цигани, а державу – жжиди ?
ДО БОЮ, ХТО МАЄ ЧЕСТЬ !!!!
Актуальність статті для нації, яка перебуває в стані активного формування, є надважливою. Вона спонукає кожного із нас поглянути на себе зі сторони, що є першою ознакою формування самосвідомості.
Самосвідома людина набуває імунітету до маніпулювання собою. Адже в основні методів політичної боротьби є маніпулювання самосвідомістю людей. Більшість сучасних політиків мало чим відрізняються від злодіїв, які витягують гроші з вашої кишені, сконцентрувавши перед цим вашу увагу на якійсь події.
Я бачу як від дуполизства захлинаються слиною ті, хто отримав кавалок ковбаси від нової влади. Вже б мовчали. Просто гидко читати. Нездорові амбіції кар”єристів.
На мою думку до вдади мають приходити як на роботу люди не матеріальні ..а не кончані за шмат гнилої ковбаси)
Це, що в Україні не було жодних легітимних, крім 2004 року, виборів Президента і що все відбулося так, а не інакше не вина українців.Їх справді ненавидить не тільки Росія, але і Європа, яка здає нас на поталу ворогу останні століття, бо надто конкурентні українці мають стати лише донорами інших націй, щоб здійснити мрію світового імперіалізму до завоювання наших земель через знесилення.Історія надто довга, але якщо американських індіанців знищили просто відстрілявши, то українці надто конкурентні в своєму захисті і для їх знищення потрібні не прості, а гібридні оборудки, щоб їхніми ж руками їх же знищити.Інтелігенцію винищують століттями, але у українців природний потяг до освіти, тому нація століття поспіль виживає.
Територія сучасної України надзвичайно важлива для всіх сусідніх держав. І це є проблемою яка не дає стабільно розвиватись народу, який тут проживає. Але сам факт що на протязі тисячоліть цей народ існує і навіть завжди мав хоч і обжмакану але державність дає позитивний сигнал для продовження боротьби і надію що народ вийде з тунелю на світло
Це та сторінка, яку повинен подивитися , та дуже уважно прочитати кожний українець!. Думаю у не багатьох знайдуться більш-менш вагомі аргументи, які знівелюють написане у цій статті. Все це доказано житям поколінь, у т.ч. і нашого, та всіма тими, хто йде вслід за нами. Щодо мене, то твердження про те, що місце людини у суспільстві там, де вона знаходиться у боєвому порядку, – є однозначним! Тому активізуйтесь, ніхто за нас нашу роботу не виконає, ніхто не поверне нам Україну і не збудує її для нас!. Вони будують її тільки для себе, але за рахунок загального, нашого ресурсу. Якщо ми втратимо землю, ми втратимо все те, що є в її надрах (всі корисні копалини, у т.ч. і дорогоцінні метали, та сировину для життеутворюючих технологій), якщо ми віддамо стратигічні ресурси (бюджетоутворюючі обєкти, ВПК (віськово-промисловий комплекс), залізницю, звязок, дороги, НБУ- у безконтрольне вживання, та все інше, що являється складовою державного життя, – ми втратимо все, і не тільки можливості, а й право жити так, як потрібно суспільству, основній масі людей України, майбутнім поколінням. Те, що натворили, і продовжують робити сьогоднішні “управлінці”, – яскравий приклад, який наглядно показує їх мету, і демонструє методи, за рахунок яких вони прагнуть її втілення у життя. ЧИТАЙТЕ, і Думай-ТЕ!
Що показово, а ні один зелебобік не вважатиме себе частиною охлосу…
Дуже актуальна стаття, її справді треба щоб прочитали (і подумали) якомога більше людей
Все дуже вірно.Тільки я би автору порадив співставити закономірності розвитку історичних подій і процесів у контексті розвитку науково-технічного прогресу і закономірності наслідків для державних лідерів з точки зору їхньої християнської людської постаті. Адже народ хоче бачити подобу справжньої людини , якій і надає свою частинку свого суверенітету. І якщо Лідер втрачає хоча би частинку людяності простолюд (народ) хоче зректися такого ним же обраного лідера як помилка. І при цьому самі історичні процеси відходять на другий план.Так як саме віра в християнські начала для людини є більш важливіша ніж начала державності. І якщо комік збереже територію України,збереже і розвине українську мову,збереже і розвине українську віру, реально забезпечить економічний розвиток і рівноправ’я громадян йому буде честь і хвала.А якщо буде залежність від Росії і власне збагачення – значи тьми той самий народ його і відправить, і ще невідомо куда.Тому не вина народу, вина людська егоїстичесть суспільної особи (людини).
Все вірно в статті. Всі біди України від аморфного ницого дурноватого без роду і племені населення. Це населення настільки огидне, що за остані 300 років багато раз зраджувало своїх героїв та свою країну і вся ця зрадливість, меншовартість, недолугість, заздрисність передається з генами. Активна національна меншість весь час бореться і вмирає за Україну але всі її потуги розбиваються об зрадливу більшість, якім “какая разница” і не важливо, що потім карма заставляє їх їсти своїх дітей і вмирати від голоду, все одно це недолуге населення ніколи не робить правильних висновків бо безпробудна тупість і недооугість недає їм цього зробити …
За такою логікою у 2014- му було 54% охлосу, а інші – демос?
Думаю, ні в одному суспільстві не буде і 50 % громадян. Просто тому, що така природа людини. В Україні цей клас тільки формується. Очевидно, що сформуватися він може тільки в таких критичних умовах.
Вважаю, що право обирати владу і шлях країни мають тільки громадяни, а не населення. Ті люди, що відносяться до виборів як до відповідальності, а не до лотереї. Тому право вибирати не повинно належати всім автоматично. Пропоную запровадити можливість добровільно від нього відмовитися за винагороду в розмірі однієї мінімальної зарплати. Коли людина відчує, що дозріла стати громадянином, вона може повернути державіці гроші і брати участь у виборах.
Бидлу бидляче! Довелось побывать практически на всех континентах, более глупого рабского скота,чем на территориях бывшего”совка” нигде не встречал! Немцы были правы,когда обозначили
классификацию этих бидло!