Де б ти не був, вдома, чи у шпиталі, на роботі, чи у в’язниці – Згадай. Запали. Пом’яни.


Бог з розпуки ридав, Бог стогнав від тяжкого безсилля:

– Яж вам землю найкращу, я хліб і до хліба вам дав.

Так чому ж ви поїли траву-лободу із бадиллям?

Хто вас, діти мої, і за що так жорстоко скарав?

Всюди трупи лежать, а над ними пшеничне колосся…

Цвинтар села ковта, вже нема ні собак, ні котів.

Мати, з’ївши дитя, з голови вириває волосся.

Бог побачив, жахнувся і в горі страшнім занімів.

Реготав сатана, шаленів горбоносо-пейсатий

– Бо ужинку такого не мав сто минулих віків.

Танцювали чорти у пустих перекошених хатах,

Тільки вітер ридав над розп’яттям сумних димарів…

Володимир Горбатюк, Волхв і Кобзар. 2005 р.
———–

“Ми пам’ятаємо – ми сильні!”

————
Де б ти не був/ла, вдома, чи у шпиталі, на роботі, чи у в’язниці – Згадай. Запали. Пом’яни.

Основне завдання цього ролика – показати модель поведінки, як кожен може долучитися до вшанування пам’яті жертв Голодомору.
Погляньте, який сильний і пронизливий символ вшанування закатованих глодом, тут наведеий у в’язниці.

День пам’яті жертв голодоморів відзначається щорічно в четверту суботу листопада. Цьогоріч – це 23 листопада.

Donate to Myrotvorets

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *