Бог з розпуки ридав, Бог стогнав від тяжкого безсилля:
– Я ж вам землю найкращу, я хліб і до хліба вам дав.
Так чому ж ви поїли траву-лободу із бадиллям?
Хто вас, діти мої, і за що так жорстоко скарав?

Всюди трупи лежать, а над ними пшеничне колосся… 
Цвинтар села ковта, вже нема ні собак, ні котів. 
Мати, з’ївши дитя, з голови вириває волосся. 
Бог побачив, жахнувся і в горі страшнім занімів. 

Реготав сатана, шаленів горбоносо-пейсатий – 
Бо ужинку такого не мав сто минулих віків. 
Танцювали чорти у пустих перекошених хатах,
Тільки вітер ридав над розп’яттям сумних димарів…

Володимир Горбатюк, 2005 р.

“Ми пам’ятаємо – ми сильні!”

Основне завдання цього ролика – показати модель поведінки, як кожен може долучитися до вшанування пам’яті жертв Голодомору.
Погляньте, який сильний і пронизливий символ вшанування закатованих глодом, тут наведеий у в’язниці.

День пам’яті жертв голодоморів відзначається щорічно в четверту суботу листопада.