Сховані за сімома замками символи України, бережливо закопані в землі синьо-жовті та червоно-чорні прапори і карабіни, світлі мрії про Україну в найпотаємніших куточках Душі – вони вберегли її для нащадків. Нам її захищати.
Маленька синьо-жовта історія.
27 липня 1983 помер мій дід Клим. В ночі перед похованням, коли розійшлися ті, хто прощалися з ним, бабця Текля підвела мою маму до труни. Відгорнула лацкан піджака покійного і показала причеплену зі споду синьо-жовту стрічку. Вона була стара і вицвіла, але поєднання заборонених кольорів чітко вгадувалося.
– Тато беріг її багато років і з нею піде в інший світ. Хочу, щоб ти знала що я виконала його останню волю.
Минуло лише кілька років після смерті діда і переховувані ним заборонені кольори знов замайоріли на прапорах. Спочатку на антивладних мітингах, а згодом і на державних установах.
