“Лелеки немовлят гойдають крилами”


А скільки ворогів було із лютого!
А скільки буде ще – не осягнеш!

Лелеки діточок гойдають лапами
у люльках зоряних, колишуть до весни,
співають небожатам, ті – посапують
і бачать не свої тривожні сни.

Торкаються до хвої смолянистої,
що пахне лісом і нічним дощем,
сповиті духом Матері Пречистої,
похрещені спрацьованим мечем,

утомленим опісля бою лютого,
пощербленим об шоломи без меж.
А скільки ворогів було із лютого!
А скільки буде ще – не осягнеш!

Лелеки немовлят гойдають крилами,
ті усміхаються – скінчилася зима,
неначе не устелена могилами
земля лелеча. І війни нема.

Неначе під розлогами небесними
не кровоточать ранами річки.
Лелеки вишивають горе хрестиком
і одягають діток в сорочки.

Anatoliy Anatoliy

Donate to Myrotvorets

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *