Денис Прокопенко – український офіцер нової ери України, полковник Національної гвардії, командир 12 бригади спеціального призначення «Азов» і просто фаховий військовик, який закінчив Національний університет оборони України, виклав свій погляд на проблему оборонних укріплень під час тривалого і виснажливого наступу російсько-фашистських загарбників.
Останнім часом доволі часто спекулюють на темі фортифікаційного обладнання рубежів оборони:
- «Крадуть гроші!»
- «Немає техніки!»
- «Не вистачає ресурсів!»
- «Не вистачає людей!»
Не вистачає мізків і навичок, – вважає Прокопенко.
Офіцер ґрунтується на воєнному досвіді бригади “Азов” і успіхах, яких азовцям вдається досягти. Навіть на непідготовлених рубежах бійці могли стабілізувати загрозливу ситуацію та навіть створити умови для контратак.
За минулий рік нашій бригаді довелося проводити стабілізаційні дії на Лиманському та Торецькому напрямках. В трьох випадках вдалося розбити ворога, який втратив ініціативу та наступальні спроможності. Просування в глибину оборони (навіть на непідготовлених рубежах) було зупинено. Згодом створювали сприятливі умови: контратакували та звільняли раніше окуповані території, – пише Денис Прокопенко.
Водночас він зауважує, що завчасна підготовка територій до оборонних дій іноді буває вкрай незадовільною, через що ми втрачаємо найцінніше – людей:
Так, звісно, на фронті є такі ділянки, де і кінь не валявся. Або де просто змушують солдатів займати оборону в «кошачих туалетах»: там, де немає шансу просидіти і кілька годин без поранення (про евакуацію взагалі мовчу). Потім браво доповідають, що «людей немає», хоча в сусідній посадці вже давно виритий і накритий той самий опорний пункт, але вже «людей немає».
“Було виявлено, що здебільшого проблема значно ширша та багатогранніша, ніж просто відсутність людського або технічного ресурсу”, – пише він.
Приймаючи в роботу різної якості оборонні рубежі, Денис Прокопенко виокремив три проблеми: неукомплектовані новостворені бригади, непрофесійно і безглуздо підготовлені лінії оборони та місцями повна відсутність оборонної системи.
У першому випадку міняли солянку підрозділів із когорти «мертвонароджених бригад». Лінійно наступали полки вдв із потужною артилерійською підтримкою (на той час FPV-дрони та скиди ще не були мейнстрімом). Тут би я просто порадив більше не формувати такі бригади.
У другому випадку, в прямому сенсі слова, я порадив одному із комбригів закопати безглуздо вириті опорні пункти, але він цього не зробив. Через короткий проміжок часу вони були втрачені та послужили чудовим укриттям для противника.
В третьому випадку СИСТЕМА оборони була відсутня як така.
Чому зараз ми не вчимось на власних помилках і чому тепер, маючи значно більше ресурсів, ми наступаємо на ті ж граблі? Прокопенко бачить проблему у некомпетентності .
Це були 2023-2024 роки. Зараз, наче, і техніка є, і ресурси є, і наймаємо будівельні компанії. Але знову щось не так! В чому полягає проблема!?
Відповідь дуже проста. Офіцери перестали думати: або не навчили, або за них «подумали» люди, які не виходили на рекогностування місцевості того рубежу і на гарматний постріл!
Навіть при наявності ресурсу, не знаючи фундаментальних азів організації та побудови оборони (ДЕ І ЯК копати?), стійкості не буде. Дуже скоро всі ці ресурси противник перетворить на попіл, і вони не виконають свою функцію захисту та збереження життя особового складу, уявний рубіж оборони перетвориться на прохідний двір, – резюмує офіцер.
Критикуючи – пропонуй. Денис Прокопенко, маючи за плечима великий досвід бойових дій, успішно завершених оборонних і стабілізаційних завдань, обіцяє поділитись з офіцерами знаннями.
Із задоволенням прийму ініціативних офіцерів та особисто проведу інструкторські-методичні заняття на власних прикладах по фортифікаційному облаштуванню рубежів оборони та організації оборонного бою.
За вами люди, цього не варто соромитися — пишіть в особисті повідомлення, – завершив він.
