Карта, яку знайшли в офісі КПУ в 2014 році. Таке майбутнє нам планували. Якщо московщина не відмовлялась від планів нищити і вбивати націю українців впродовж сотень років, то чи відмовилась вона від розчленування нашої країни сьогодні?

2014 рік. Російським агресором уже окуповано Крим. На Донбасі починаються бойові дії. Армія пограбована і не здатна чинити повноцінний опір росії – країні агресору, яка переважає і в чисельності і в озброєнні. 20% промисловості втрачено. Загроза краху банківської системи, невиплати пенсій, зарплат і т.і. Український народ перебуває на “газовій голці” росії, з якої “зіскочити” здавалось неможливим.

Але Україну зберегли.

Армію відродили.

Міжнародну підтримку організували, примусили світ запровадити санкції і весь час “підтримували” у Європи “бажання” не відміняти, а посилювати санкційний вплив на росію.

Від газової залежності країни-агресора звільнились.

Почали диктувати умови і агресору і вимагати від світу підтримки, пояснили Європі, що Україна утримує рубежі, де починається їхня свобода.

Свідомі українці розуміли, що легко не буде. Несвідомі чекали покращення, під яким бачили лише дармові дарунки від держави і дармовий газ.

Вистояли усі ці важкі 5 років. Здійснили неможливе.

Це були звитяжні і найкращі роки України за всю історію незалежності. Завдяки Захисникам України, Українському Народу і Українській непоступливій агресору владі.

Після замирення з росією ураїнці згодом їдять своїх дітей.

Український народ вже пережив навіть Голодомор, і від свободи не відмовився. Тому чергове замирення з агресором – це відкладене кровопролиття наших дітей.

Росія боїться єдиної України, бо прагнення до волі в української нації не вбивається нічим.

Московський агресор буде ділити Україну, доки ми не припинимо це дозволяти.

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку манкурти обирають малоросів.