26 листопада, напередодні поховання Українського Захисника вбитого ворожим снайпером під час “всеохоплюючого перемир’я”, заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони, генерал Сергій Кривонос поділився на своїй сторінці у Фейсбук думками щодо розуміння реалій війни теперішнім військовим керівництвом, їхніми ставлениками та звернув увагу на досвід вірмено-азербайджанської війни.
“Завтра поховання загиблого від кулі російського снайпера воїна 72 механізованої бригади старшого солдата В‘ячеслава Мінкіна. Співчуття рідним та побратимам.
Президент Украіни висловив співчуття рідним і близьким загиблого героя… Цікаво, хтось буде від офісу Президента, Командування ЗСУ та Сухопутних військ присутнім на похованні ??? Навряд ……”, – написав Кривонос.
Він зауважив, що війна для багатьох досі далека. Хто не розумів її в 2014-му, той не зрозуміє у 2020 році. Тому й не знають “голуби миру” від влади, що ніколи сильні країни не йдуть на зустріч слабким.
“Для більшості війна, щось таке далеке і чуже іх свідомості.
Війна була далеко, не бачили і не розуміли того, що відбувалось з 14 року.
Але війна триває, і якби ми не хотіли миру – мир можно встановити, тільки з позиції сильного!!!
Світова історія показує, що жодного разу сильні краіни не йшли на зустріч слабким. Але чи знають світову історію ті, хто захищають честь і гідність на дипломатичному фронті російсько-української війни ?? Про всіх – не впевненний.
Не впевнений: бо пан Кравчук, вчив історію ще по сталінським підручникам, а його помічник пан Арестович – бреше в очі мільйонам украінців, випробуючи свої знання в інформаційному впливі, брехнею на українських громадян.
Поки залишимо цих «Остапів Бендері української дипломатії» в спокої. Час 100% розтавить крапки над «і». Більше ніж сказано Геннадієм Генадійовичом Москалем навіть немає що додати – чітко , коротко, вірно.“
За соловами Сергія Кривоноса, для України найбільш відповідним для наслідування є приклад вірмено-азербайджанської війни. Зокрема, вольове керівництво президента, підтримка народом армії, відповідальне державне оборонне замовлення.
“Повернемось до реалій сьогодення…
Висновки з власної війни з російськими агресорами мало хто робить. Не має бажання згадувати реалії і помилки у військового керівництва. Можливо, хоч проаналізують приклад який є найбільш прийнятним Україні для наслідування – Армяно Азербайджанская війна:
– чітко розтавлені пріорітети застосування зброі;
– вольове керівництво Президента Азейбарджану;
– сильна армія;
– всенародна підтримка армії та її Верховного Головнокомандувача;
– Державне Оборонне Замовлення вони точно не провалювали, бо є професіоналами державного управління.
Беріть вивчайте та наслідуйте.
Це все стосується не тільки військового керівництва але і політичного.”
Сергій Кривонос відмітив, що ті, для кого війна на рівні комп‘ютерних ігор, не здатні перемогти агресивного сусіда. Бо досягнення миру можливе лише завдяки консолідованому ефективному політично-військовому управлінню з позиції сильного.
“«Чужого не цурайтесь і свого не забувайте»
Хоча для них наша війна з Росією, щось таке далеке… Вони не ховали своіх загиблих, в очі матерям та вдовам загиблих не дивились. Для них війна, на превеликий жаль, на рівні комп‘ютерних Ігор «Call of duty”.
Наш агресивний сусід, це не добре ведмежатко. Для мене, це кровожерливий хижак.
Тільки маючи сильну позицію, впевненість, чітке консолідоване ефективне політично-військове управління всіма процесами за ради єдиної цілі – міцна потужна Україна, повернення наших територій та досягнення миру на умовах України.
Це саме те, чого нам не вистачає.
Це те, чому потрібно повчитися на прикладі Азербайджану.
Si vis pacem, para bellum (лат. «якщо ви хочете миру, готуйтеся до війни» – це не теорема, це аксіома.“
