“Судячи з цієї заяви, п.Жебрівський врахував помилки свого попередника пана Кіхтенко, коли голова ЛОВГА Москаль заявляв про безкомпромісну боротьбу з контрабандою, а пан Кіхтенко взагалі заявляв, що він налаштований на лояльний розвиток подій, тобто на встановлення прямих економічних зв’язків. Коментуючи вимогу Жебрівського до правоохоронців Донеччини – навести порядок в регіоні або піти у відставку – хотів би спитати у останнього: “Чому пан Жебрівський замкнулося на одному відомстві, а саме МВС,адже міліція там майже не впливає на контроль за незаконним перевезенням товару? Основні гравці там – збройні сили України, прикордонні війська та фіскальні органи і, відповідно, антитерористичний центр в особі СБУ. Міліція там остільки-оскільки. Питання вирішується не на рівні обласних МВС.Говорити про контрабанду в прифронтових районах Донбасу не можна, тому що цей термін можна застосовувати лише до суб’єктів міжнародного права – держав. Контрабанда – це незаконне перевезення (переміщення) товарів або інших предметів через митний кордон (державний кордон). Під незаконним переміщенням в данному разі розуміється таке переміщення, яке здійснюється з порушенням встановлених процедур, а також переміщення таких товарів, переміщувати які заборонено або обмежено за законом.
Нагадаю п.Жебрівському, що тимчасово окуповані райони Донецької та Луганської областей все ж є територією України, тому ні про яку контрабанду говорити не можна. Якщо хочемо побороти це явище як таке, то треба визнати, що у нас відбувається НЕ АТО, а військові дії, а відповідно ввести військовий стан і визначити ці території, як тимчасово окуповані. Тоді буде зрозумілий їх юридичний статус. Зараз абсолютно незрозуміло, що означає наявність прикордонних нарядів на блокпостах. Якщо лінія розмежування – це державний кордон, тоді ВРУ має офіційно визнати т.зв.”ДНР “та” ЛНР “, а Президент взяти на себе персональну відповідальність за появу на теренах України цих квазіреспублік. Тобто, ми граємо в ці поняття (контрабанда та прикордонні війська) даючи можливість існування самому факту контрабанди і фактично, не заявляючи офіційно, ми визнаємо факт існування цих квазіреспублік. Інакше важко пояснити перебування прикордонних військ в районі т.зв.”лінії розмежування”.
Проблему контрабанди в прифронтових районах можна подолати простим способом -запропонувавши програму “вугілля в обмін на продовольство”. Вугілля постачається з території, яку тимчасово контролюють бойовики, а з нашого боку йде продовольство Ця схема відпрацьована і успішно працює під егідою міжнародних інституцій. Подібна програма “Нафта в обмін на продовольство” діяла в Ірані і в Іраку під егідою ООН. Все дуже прозоро і дуже чітко, і автоматично відпадає питання т.зв. “контрабанди” та закупівлі Україною вугілля. До речі, п.Жебрівський, у губернатора немає повноважень виставляти ультиматуми начальнику міліції чи прокуратури.
Висновок. Замість одного губернатора-популіста Москаля ми отримали поповнення у вигляді ще однієї медійної персони, яка замість вирішення нагальних кадрових проблем та питань, пов”язаних із забезпеченням життєдіяльності ” кращим, ніж у Києві” відтепер буде під телекамери зупиняти вантажівки з пивом, ігноруючи при цьому свої прямі функціональні обов”язки”.