У польському місті Скаржисько-Каменна вночі сталася пожежа на підприємстві WB Electronics, яке виробляє компоненти для безпілотників, що використовуються польськими та українськими військовими.

Займання виникло близько 00:23 у ніч на 31 серпня. На момент пожежі завод не працював, ніхто не постраждав. За даними пожежників, займання не було масштабним, а його ліквідація тривала близько двох годин.

Водночас обставини події викликали підозри. За інформацією польських ЗМІ, система охорони зафіксувала невідомого чоловіка в балаклаві, який, імовірно, потрапив на територію підприємства через огорожу.

Неподалік заводу правоохоронці виявили рюкзак і толстовку. На місці працювали поліцейські, кінолог зі службовим собакою та дрон із тепловізором.

Правоохоронці не виключають версію навмисного підпалу. Наразі триває перевірка обставин пожежі та пошук людини, яку зафіксували камери.

Саме так російська агресія переноситься в український тил — за гроші російських замовників, через тиск на військових, пошкодження їхнього майна, залякування родин і спроби послабити роботу структур, які забезпечують обороноздатність країни. У цій справі реалізувати задум повністю не вдалося, оскільки залучений до підпалів чоловік звернувся до правоохоронців і надалі діяв під їхнім контролем.

Мукачівський міськрайонний суд виніс вирок двом чоловікам, яких визнали учасниками організованої групи, що планувала атаки на майно військовослужбовців ТЦК та СП на Закарпатті.

Група сформувалася в липні 2024 року. Її учасники, за версією слідства, отримували завдання від невстановлених осіб, пов’язаних із Росією. Вони мали знаходити інформацію про військових ТЦК, їхні автомобілі та житло, організовувати підпали, записувати відео як підтвердження виконаної роботи й отримувати за це гроші.

Один із засуджених координував діяльність групи, контролював фінансові розрахунки та передавав замовникам відеозвіти. Інший займався пошуком виконавця, повідомляв йому адреси та цілі й передавав винагороду.

Правоохоронцям вдалося зірвати реалізацію плану після того, як потенційний виконавець сам звернувся до них. Надалі він діяв під контролем поліції, а заплановані підпали фактично імітувалися.

Наприкінці липня організатори отримали перелік із 11 військовослужбовців ТЦК та СП, майно яких планували атакувати. На початку серпня контрольований правоохоронцями виконавець кілька разів імітував підпали автомобілів та дверей квартири. За виконані, як вважали замовники, завдання учасники отримали криптовалютні перекази — 650 та 1000 USDT. За наступний підпал їм обіцяли 16 тисяч гривень.

Згодом двох організаторів затримали. Слідство встановило, що їхні плани не обмежувалися Закарпаттям — у подальшому вони хотіли поширити подібну діяльність на інші регіони та Київ.

У суді обидва чоловіки визнали провину. Один із них заявив, що погодився на участь у схемі через погрози знайомого, якому заборгував гроші. Інший підтвердив свою роль у пошуку виконавця та передачі йому інформації про цілі.

Суд визнав обох винними у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ та замаху на умисне пошкодження майна шляхом підпалу, вчинених організованою групою.

Один із засуджених отримав 5 років і 1 місяць ув’язнення. Другому призначили 5 років позбавлення волі, однак звільнили від фактичного відбування покарання з випробувальним строком на три роки.

Під час призначення покарання суд врахував, зокрема, відсутність попередніх судимостей, позитивну характеристику та те, що чоловік сам виховує малолітню дитину. Також він добровільно перерахував 100 тисяч гривень на потреби ЗСУ.

Один із засуджених — безробітний житель Дружківки. Він входив до агентурної мережі з чотирьох осіб та координував збір інформації про позиції Сил оборони на Краматорському напрямку. Його спільники обходили місцевість, знаходили українські військові об’єкти та передавали йому їхні координати.

Інший агент — мешканець Краматорська, який працював водієм таксі. Використовуючи роботу як прикриття, він стежив за місцями дислокації українських військових і передавав зібрані дані російським кураторам. Отриману інформацію ворог планував використати для підготовки нових артилерійських ударів і наступальних дій на сході України.

Контррозвідники СБУ затримали обох зловмисників: одного у квітні 2025 року, іншого разом із трьома спільниками — у вересні того ж року.

ічна лікарка з Нідерландів приїхала на практику до Харкова — і побачила реалії війни, яких ніколи не зустрічала у своїй країні. Найбільше її вразив масштаб роботи військового шпиталю: над одним пораненим тут можуть працювати одразу кілька хірургів, евакуація до лікарні часом займає тижні, а за один день медики проводять близько 50 складних операцій.

26-річна лікарка-інтернка Фредерік Роукенс із Нідерландів приїхала до Харкова на практику у військовий шпиталь. Це вже її третій приїзд в Україну за рік: раніше вона допомагала як волонтерка, привозячи машини швидкої допомоги з Амстердама, а цього разу працює в реанімації.

Харківський військовий шпиталь приймає одних із найважчих поранених із Харківської та Донецької областей. Після початку повномасштабної війни навантаження на нього зросло на 350%. За добу тут проводять близько 50 складних операцій.

Під час практики Фредерік побачила випадки, з якими раніше не стикалася. В одного пораненого можуть бути пошкоджені одразу кілька органів, тому над пацієнтом одночасно працюють кілька хірургів.

“Рівень медичної допомоги, який надається тут, і ексклюзивність цієї допомоги для всієї Європи неповторні. На жаль, наша країна дуже добре розвивається в медицині, тому що, як ще колись сказав Пірогов, під час війни виграє тільки медицина”, – каже начальниця відділення Ірина Ляшенко.

Особливо вразили лікарку умови евакуації. Через небезпеку гелікоптери до шпиталю не літають, тому поранені можуть чекати на допомогу дуже довго — іноді кілька днів або навіть тижнів. Відомі випадки, коли люди чекали евакуації з турнікетом на нозі 36 діб.

“Це не зовсім те, з чим я стикалася в Нідерландах. І я думаю, що там я такого ніколи не побачу. Я дуже багато навчилася, спостерігаючи за роботою лікарів тут. Найбільше мене вразило те, що попри весь стрес, напруження і величезну кількість важких пацієнтів вони залишаються такими спокійними”, – розповідає Фредерік.

Після завершення інтернатури Фредерік планує стати лікаркою загальної практики, але досвід у харківській реанімації змусив її замислитися про спеціалізацію з анестезіології.

Вона також говорить про те, як у Європі люди поступово звикають до новин про війну в Україні. На її думку, цього не можна допустити.

“Мені здається, оскільки війна триває 4,5 роки, багато людей звикли до новин про війну, про Україну та про втрати. Але я не думаю, що до цього можна звикати. Для вас це й досі щоденна реальність. Люди не мають права забувати про це. Найменше, що вони можуть зробити, — слухати ваші історії”, – каже вона.

Фредерік планує повернутися в Україну ще раз наступного року. Вона сподівається, що до того часу війна вже завершиться.

З тимчасово окупованих територій вдалося повернути трьох українців — двох дітей та дівчину. Дмитро й Кіра тепер перебувають на підконтрольній Україні території разом із мамою. Тут на них чекає батько, який повернувся з російського полону та нині проходить реабілітацію.

На початку повномасштабного вторгнення батько Дмитра та Кіри перебував в іншій області, а діти залишилися в окупації разом із матір’ю, бабусею та дідусем.

Дмитро встиг закінчити лише чотири класи української школи. Коли дистанційне навчання стало неможливим, хлопець був змушений перейти до російської школи. Там дітей піддавали пропаганді, розповідали про «військову славу» Росії та закликали вступати до «Юнармії».

Кіра мала піти до дитячого садка, однак родина відмовилася від російського закладу. Після цього близькі дівчинки зазнавали тиску та погроз з боку окупаційної адміністрації.

Тепер Дмитро та Кіра разом із мамою перебувають на вільній території України. Родина отримала можливість бути ближче до батька та повернути дітям українське освітнє середовище.

Дарина залишилася сама в окупації

Окремо з окупованої території вдалося вивезти Дарину. До початку повномасштабної війни вона жила з матір’ю на Херсонщині. Батька дівчина втратила ще в дитинстві, а у 2024 році померла і її мама. Після цього Дарина залишилася сама в окупації.

Попри обставини, дівчина продовжувала навчання. Вона закінчила дев’ять класів української школи, після чого була змушена здобувати освіту за російською програмою. Також Дарина встигла провчитися два курси в університеті.

За словами дівчини, російські військові проводили в неї обшуки та розпитували про ставлення до Збройних сил України й контакти з людьми на підконтрольній Україні території.

За даними СБУ, агентом став житель Чернігівщини, який поїхав на Одещину у пошуках заробітку. Там він почав шукати підробіток у Telegram-каналах. Через один із чатів із ним зв’язався представник російської спецслужби та запропонував гроші за виконання диверсій.

Спочатку чоловік підпалив кілька трансформаторів на Одещині. Кожен із підпалів він знімав на телефон і надсилав відео російському куратору як підтвердження виконання завдання.

Після цього агент повернувся на Чернігівщину, де отримав нову ціль — адміністративну будівлю одного з відділів Корюківської міської ради.

Для її підпалу він розбив цеглиною вікно та кинув усередину два «коктейлі Молотова». Свої дії чоловік також зафіксував на відео для російського спецслужбіста.

Правоохоронці затримали агента невдовзі після скоєння злочину.

Напередодні та під час святкування Дня Незалежності України 24 серпня росія може вдатися до обстрілів, провокацій, диверсій, терактів і кібератак. У зв’язку з цим СБУ закликала громадян подбати про власну безпеку та бути уважними.

У спецслужбі наголосили: не виконуйте сумнівних доручень від незнайомців, навіть якщо вони називаються правоохоронцями. Зокрема, не погоджуйтеся фотографувати чи знімати на відео певні об’єкти, передавати пакунки або залишати будь-які предмети у вказаних місцях.

Українцям нагадали не ігнорувати сигнали повітряної тривоги та заздалегідь знати, де розташоване найближче укриття. Також не варто наближатися до підозрілих предметів чи намагатися самостійно їх переміщувати.

У СБУ закликали повідомляти правоохоронцям про підозрілих людей, предмети або інші ознаки можливої незаконної діяльності.

Окремо громадян просять не публікувати фото та відео, за якими можна визначити розташування військових, блокпостів, об’єктів критичної інфраструктури чи систем ППО. Також не слід поширювати дані про роботу протиповітряної оборони, наслідки ударів та переміщення українських військових.

Повідомити про підготовку диверсій, терактів або спроби вербування можна за номером 1516, через чат-бот СБУ «Спали» ФСБшника або електронною поштою [email protected].

З’ясувалося, що співпраця з ГРУ не обмежувалася передачею розвідувальних даних. За завданням російських кураторів агент підпалив військовий автомобіль у портовому місті, а момент займання записав на телефон, щоб відзвітувати перед замовниками.

Наступним його завданням, за даними оперативників, мало стати виготовлення саморобного вибухового пристрою.

Наразі російський фашист перебуває у таборі для військовополонених.
Слідство встановило, що до вбивства причетний 34-річний уродженець Красноярського краю РФ — стрілець 336-ї окремої гвардійської бригади морської піхоти з позивним «Тай».

Під час подальших бойових дій на цьому напрямку українські військові взяли росіянина в полон. Йому вже оголосили підозру у жорстокому поводженні з військовополоненими, що призвело до загибелі людини.

Правоохоронці продовжують встановлювати особу ще одного російського військового, причетного до цього злочину.

На записі хлопець дякує блогеру за гроші та говорить, що діяв заради нього. Сам блогер також заявляв, що підліток перед конфліктом кидав каміння в автомобіль ТЦК.

“ЛілТрамп найкращий взагалі, легенда, топимо за нього до кінця… ЛілТрамп, величезне спасибі тобі за винагороду, старався виключно заради тебе”, – сказав щасливий хлопець, беручи гроші, додаючи, що представник ТЦК з яким стався конфлікт – “ставав перед ним на коліна”, щоб вибачатися згодом.