95-річного Ігоря Маліцького, ветерана Другої Світової Війни добре знають воїни Збройних сил України. Він регулярно відвідує позиції ЗСУ на Донбасі, підтримує та підбадьорює українських захисників.
Ігор Федорович народився 12 лютого 1925 року в Харкові. На частку його сім’ї припали роки політичних репресій і Друга світова війна.
Про це написав кореспондент всеукраїнської газети «Сільські Вісті» Леонід Логвіненко, повідомляє Український мілітарний портал.
Попри поважний вік Ігор Маліцький діючий вчений у галузі технології та складальних процесів у машинобудуванні Української інженерно-педагогічної академії.
За вагомий внесок у розвиток ветеранського руху, військово-патріотичного виховання молоді, відданість справі, активну життєву позицію нагороджений Орденом За Заслуги II ступеня, неодноразово нагороджуваний грамотами Харківської обласної ради, є почесним громадянином міста Харків.
«Життя ж з ним не жартувало, адже хлопцем пройшов пекло 4 концтаборів, Один з яких Аушвіц. Освенцім – це табір для переробки людських тіл у попіл: 3,5 мільйони душ, з яких 800 тисяч дітей були знищені в газових камерах і спалені. Брав учвасть у табірному повстанні, ще повоював наприкінці війни», – написав про Ігоря Маліцького журналіст Леонід Логвіненко
Батько був репресований в 1938 році, мати померла після війни. Під час окупації в 1943 році Малицький Ігор Федорович був відправлений німецькими загарбниками в Німеччину, протягом 3-х років Війни був в’язнем 4-х концентраційних таборів.
Як пише АрміяInform, коли радянська армія увійшла у Польщу, Маліцького разом з іншими в’язнями з Освенцима евакуювали до Австрії, де знаходилася інша нацистська фабрика смерті – концтабір Маутгаузен, і його філія Лінц-3.
У ніч з 2 на 3 лютого 1945 року в бараку № 20 Маутгаузена, який йменували «бараком смерті», повстали близько 560 в’язнів, з яких вирвалось 419 осіб, близько сотні загинуло одразу за межами – дехто впав від виснаження, деяких убив кулеметний вогонь.
Після звільнення з концтабору був мобілізований до лав Червоної армії, служив у артилерії з травня 1945 по червень 1950 років. Службу розпочинав у Австрії, а з 1946 року 273-й гвардійський гаубичний полк 2-ї танкової армії передислоковано до Німеччини.
Закінчив службу старшим сержантом, а з отриманням наукового ступеню став офіцером. У запасі дослужився до звання майор.
Цьогоріч Ігор Маліцький узяв участь у заходах пам’яті з нагоди 75-ї річниці звільнення концтабору смерті «Аушвіц-Біркенау» біля польського міста Освенцим, в’язнем якого він був.
Із спогадів:
У концтаборі над багатьма в’язнями проводили досліди. Німецький дантист Менгеле без наркозу видалив Маліцькому всі зуби, намагаючись потім приживити. Українця врятував Федір Громов, який жував брукву і таким чином годував, порятувавши від голоду.
– Якось почув дитячий плач, – ділився спогадами Ігор Федорович. – Підходжу і бачу серед купи трупів живу дитину. Беру на руки і вона, відчувши тепло мого тіла, замовкає. Думаю, віднесу наглядачеві, може передасть її на волю. Та краще б я цього не робив. Той схопив немовля за ногу і вдарив об землю…
