Хтось тисне «тривожну кнопку» НАТО, а хтось робить ставку на інновації та досвід України

У Європі зростає напруга через зухвалі польоти безпілотників та російські провокації. Після серії інцидентів у небі над Данією та іншими країнами ЄС, Брюссель заговорив про створення так званої «стіни з дронів» — системи раннього виявлення та протидії повітряним загрозам.

Комісар ЄС з питань оборони Андрюс Кубілюс заявив, що час безкінечних дискусій завершився:

«Ми вирішили перейти від обговорень до конкретних дій. Наш пріоритет — стіна з дронів із системою їх виявлення».

Чому Данія не кличе НАТО?

У той час, як Польща та Естонія вже задіяли статтю 4 Північноатлантичного договору й скликали союзників на консультації, Данія вирішила обрати інший шлях.

Міністр закордонних справ країни Ларс Льокке Расмуссен після закритої зустрічі комітету із зовнішньої політики заявив:

«Статтю 4 було задіяно дев’ять разів загалом. Ми ж не плануємо цього робити. Події у Данії перебувають під пильним наглядом, і немає потреби у спеціальній зустрічі, щоб привернути увагу союзників».

«Україна показала, як треба діяти»

Попри відмову від формальних механізмів Альянсу, Данія не ігнорує проблему, а, схоже, хоче конкретного захисту замість консультацій. Расмуссен прямо визнав: Європа відстає у сфері боротьби з дронами і має вчитися в України.

«Те, що ми переживаємо в Данії, — це сигнал тривоги. Ми повинні впроваджувати інновації. Україна розвинула унікальні компетенції та інноваційну силу, які Європа має перейняти», — наголосив міністр.

Фактично, він визнав Київ лабораторією сучасної війни, де технології протидії безпілотникам перевіряються в реальних умовах.

Як реагують інші союзники

• Польща: задіяла статтю 4 НАТО після інцидентів біля свого кордону та скликала консультації союзників.
• Естонія: активувала статтю 4 у відповідь на провокації російських літаків і викликала посла РФ для пояснень.

Що таке стаття 4 НАТО?

Стаття 4 Вашингтонського договору зобов’язує союзників консультуватися, якщо будь-яка країна бачить загрозу своїй територіальній цілісності, політичній незалежності чи безпеці. Це не автоматичний запуск колективної оборони, але сильний політичний сигнал, що країна розглядає ситуацію як небезпечну.

У результаті маємо цікаву розбіжність у підходах: хтось тисне «тривожну кнопку» НАТО, а хтось робить ставку на інновації та досвід України.

Європа опинилася перед вибором: ще раз збиратися на переговори чи нарешті брати приклад із країни, яка щодня збиває сотні дронів у реальному бою. Данія вже зробила свій вибір.