Джерело: Еспресо.

Про недоліки патріотичного виховання молоді в незалежній Україні говориться багато. Однак сьогодні, 12 квітня, національна скаутська організація України, відома під назвою Пласт, відзначає уже 113 років від дня першої пластунської присяги. І наразі її ряди налічують всього близько 10 тисяч українців пластунів. Хоча за кордоном Пласт представлено у близько 30 країнах.

Що таке Пласт, як він підготував героя розповіді до війни у 2014 році, як увійшов в його життя і не покидає ні на мить – далі.

В сучасному світі дуже популярними стали слова “спільнота” й “цінності”, але в Пласті – це не просто слова, на мою думку, вони і є фундаментом організації. 

Коли говоримо про першу пластову присягу – це і є показом цих цінностей: бути вірним Богові та Україні, допомагати іншим, жити за пластовим законом. Цей закон не обмежує тебе, а спонукає до розвитку, він є дороговказом, як ставати кращим. 

На сьогодні Пласт – це 128 осередків в Україні, 9852 пластуни в Україні (з них 7111 – діти). За кордоном Пласт представлено у близько 30 країнах.

Пласт – найбільша молодіжна організація України, що займається патріотичним вихованням на християнських засадах. Це позаполітична та позаконфесійна скаутська спільнота, яка формує свідомих і відповідальних громадян та майбутніх лідерів.

Організацію засновано перед початком Першої світової війни за прикладом світового скаутського руху. Першу присягу пластуни склали 12 квітня 1912 року у Львові, тому саме цього дня організація відзначає свій день народження. Стосовно назви, то вона походить від козаків-пластунів, розвідників козацького війська, і є аналогом англійського “скаутинг”.

“Найцінніше у Пласті – це те, що ми називаємо “чар пластування”

29-річний лучанин Віктор-Микола Гаврилюк з 10 років пов’язав своє життя з організацією. За цей час він встиг об’їздити не лише мальовничі куточки України, а й побувати навіть в Антарктиді, коли за 14 місяців подолав 26 тис. км, при цьому маючи на старті подорожі лише 300 доларів у кишені. 

Та Віктор-Микола не лише знаний мандрівник, а й мужній воїн, який 2014 року пішов добровольцем на захист Батьківщини. Коли почалася повномасштабна війна, він вступив до лав ЗСУ і працював на посаді бойового медика. На межі Донецької та Запорізької областей отримав складне поранення, проходив реабілітацію. Після поранення повернувся до активного пластового життя, допомагаючи в організації таборів та акцій Пласту.

Мене ніхто не привів туди, як це часто буває, я сам знайшов Пласт.

Я потрапив до Пласту у 2006 році. Тоді мені було 10 років. Сам шукав щось таке, як Пласт. Хоча тоді ще не знав, що саме шукаю. Бо шукав щось пов’язане з туризмом, з національно-патріотичним вихованням. Тож дізнався від своїх двоюрідних сестер зі Львова, що є така організація. У Львові вона більш поширена, ніж у Луцьку. Тоді знайшов їхній осередок у Луцьку і долучився до Пласту. Тобто мене ніхто не привів туди, як це часто буває, я сам знайшов Пласт.

“Якщо не мандруєш, тоді ти не пластун”

Пластова програма побудована таким чином, що ти органічно до всього цього підходиш. Бо пластовий рік починається не з табору, табір є його завершенням. Починається ж він зі звичайних буденних сходин, ти потрошки втягуєшся у всю цю історію, знайомишся з різними аспектами. Але, очевидно, що найцінніше у Пласті – це те, що ми називаємо “чар пластування”. Тобто всі ці пригоди на природі, заради яких, власне, юнацтво і йде в Пласт, щоб пожити в лісі, отримати незабутній досвід, якусь романтику біля ватри й тому подібне.

Літом пластуни обов’язково мають табори, які тривають близько двох тижнів. В ідеальних умовах у пластунів майже щомісяця є якась мандрівка, вона може бути на один день чи на два, це може бути вихід у ліс чи поїздка в інше місто. Тому й кажуть: якщо не мандруєш, тоді ти не пластун.

Окрім таборів, які пов’язані з пластовим куренем, а це локальна адміністративна одиниця, є ще спеціалізаційні табори.

Я побував на багатьох різних таких таборах, де вдалося спробувати різні спеціалізації:

• літали на параплані,
• вчилися ходити на різних плавзасобах, у тому числі під вітрилами козацької чайки по Дніпру,
• військове пластування,
• знайомство з першою медичною допомогою і багато іншого.

“Один з найцінніших подарунків Пласту – велика спільнота однодумців”

Завдання Пласту – це і є всебічний розвиток людини, виховання свідомого громадянина

Не казав би, що Пласт мене змінив, тому що я формувався в цьому всьому процесі. Адже почав ще юнаком, коли характер формується, для мене це було все органічно. Пласт сприяв моєму розвитку. 

Власне, що завдання Пласту – це і є всебічний розвиток людини, виховання свідомого громадянина. На собі все це дуже добре відчув. Пласт сформував моє коло спілкування, познайомився там з безліччю цікавих людей. Навіть багато друзів, яких знаю не з Пласту, так чи інакше я про них дізнався через пластунів. Це якраз один з найцінніших подарунків Пласту – велика спільнота однодумців. Хоча всі дуже різні, але багато чого нас об’єднує.  

Так, люди й чар пластування – це найважливіше, що творить унікальну пластунську атмосферу. Також важливими є цінності, які нас об’єднують. В сучасному світі дуже популярними стали слова “спільнота” й “цінності”, але в Пласті – це не просто слова, на мою думку, вони і є фундаментом організації. 

Коли говоримо про першу пластову присягу – це і є показом цих цінностей: бути вірним Богові та Україні, допомагати іншим, жити за пластовим законом. Цей закон не обмежує тебе, а спонукає до розвитку, він є дороговказом, як ставати кращим. 

Однострій пластуна розповідає про нього велику частину його історії

Насправді ношу не так багато відзнак. На мою думку, воно все має бути естетично. Для пластунів воно має свою специфіку, бо є відзнаки за твої навички, за відбуті табори, ступені тощо. Дивлячись на пластуна, можна дуже багато про нього дізнатися. Однострій пластуна розповідає про нього велику частину його історії, або принаймні ту частину, яку він хоче розповісти. Я маю однострій у дещо мінімалістичному стилі, тобто відзнак не дуже багато, але вони дуже чітко і ясно кажуть, хто я і що для мене важливо.

“Юнацькі пригоди дуже закарбовуються в серці, формують тебе і потім згадуються роками”

Юнацтво – це вік, який швидко минає, не треба його марнувати. Ти згадажш, як сидів у телефоні, але до кінця життя пам’ятатимеш ту ватру в лісі.

Головне – не проґавити всі ті можливості, які дає Пласт, а їх дуже багато. Ними варто користатися, бо юнацтво – це вік, який швидко минає, не треба його марнувати. Потім ти не будеш згадувати, як сидів у телефоні, але до кінця життя пам’ятатимеш ту ватру в лісі, тих людей, свою присягу, пережиті пригоди, як разом рятувалися в Карпатах… 

Усі ці юнацькі пригоди дуже закарбовуються в серці, формують тебе і потім згадуються роками. Та й ті пісні, які ми співаємо у своїх мандрівках і таборах, набувають нового змісту вже в сучасному часі, в часі війни, ти розумієш їхній початковий сенс, переосмислюєш історію. 

Тобто роль Пласту в Україні в умовах теперішньої війни є дуже важливою. Адже це виховання наступного покоління патріотів… 

Безперечно, адже Пласт для цього і формувався ще перед Першою світовою війною. Власне, для виховання цих добрих громадян, які будуть будувати й захищати свою країну. Тобто це не лише про війну, а про національну свідомість, про розвиток своєї держави. Без свідомих громадян, без провідників, без просто ініціативних людей, які вміють гарно робити свою роботу, держави не буде. Тому Пласт – одна з тих організацій, яка розвиває всі ці сфери людського життя. 

У 2014 році я пішов добровольцем на фронт разом зі своїм пластовим гуртком, нашою “пластовою бандою”

У лавах ЗСУ ви воювали в ролі бойового медика. Напевно, Пласт у цьому питанні теж вам допоміг?

Так, у Пласті я ознайомився з першою домедичною допомогою. На війні для мене це було певне поєднання цікавості та відповідальності в роботі. Бо міг робити це добре й розумів, що роблю це краще, ніж мої побратими, міг брати на себе цю відповідальність. Це також про пластунське виховання.  

До речі, у 2014 році я пішов добровольцем на фронт разом зі своїм пластовим гуртком, нашою “пластовою бандою”.  У часі повномасштабної війни мої найближчі пластові друзі також воюють. Навіть у підрозділі, в якому я служив, у нас була своя пластова група, якою разом у ЗСУ потрапили.

З пластунами дуже зручно служити, бо розуміємо одне одного з півслова

Тобто в контексті війни Пласт мене теж дуже активно супроводжує. З пластунами дуже зручно служити, бо розуміємо одне одного з півслова. Війна, певним чином, – це великий табір, але там стріляють по-справжньому. Тож усі ці юнацькі пригоди з Пластом дуже добре допомогли мені вже в умовах війни на фронті. Попри те, що пластові табори не є військовими таборами, вони дають багато важливих навичок, які допомагають адаптуватися до таких умов. 

Від наймолодших пташат до найстарших скаутів

Подія вперше відбулась у Львові 12 квітня 1912 року.

Сьогодні ж на урочистому церемоніалі біля пам’ятника Іванові Франку зібралися всі пластуни міста, від наймолодших пташат до найстарших скаутів.

113-річчя Дня першої пластової присяги

Цього дня пов’язують хустки новакам і пташатам.

Тим часом доросліші пластуни складають свою присягу. На вірність Богові й Україні – як це було і 113 років тому.

Поряд із тим присутні згадують тих членів організації, хто віддав своє життя у сучасній боротьбі за Україну.

А опісля церемоніалу великі та маленькі пластуни ярмаркують та беруть участь у спільних активностях.