“Цю країну врятує тільки жорстокість до ворога і до самих себе. Не вистачає, щоб зрадників, корупціонерів та всяку сволоту вішали на стовпах”, – Євген Чуднецов.
Як не зламатись після російських катівень? Як відновити тіло і душу? Запитайте в українських воїнів, які пройшли пекло.
— Росія сама вигадала собі ворога. Щоб імперія могла існувати, їй потрібен ворог — або реальний, або вигаданий. <…> Вони просто-напросто демонізували Азов, і люди у Росії в це вірять, – Євген Чуднецов.
Джерело: NV.
Євген Чуднецов, позивний Чудік
Начальник медичної служби бригади Азов. За роки своєї військової служби двічі побував у росіян в полоні. Вперше потрапив до в’язниці у самопроголошеній ДНР у 2015 році, під час боїв за Широкине. Там окупанти засудили його до 30 років позбавлення волі як «зрадника» — Чуднецова, який родом з міста Макіївки, що на Донеччині, вважали «своїм».
Вдруге азовець потрапив у полон в 2022 році, після виходу з Азовсталі, разом з іншими оборонцями Маріуполя. Був звільнений у травні 2023 року. Тоді за час перебування в неволі Євген Чуднецов схуд на 45 кг: він розповідає, що пережив катування, зокрема і струмом, і регулярні побиття.
— Багато хто буде думати, що ставлення до медиків у полоні краще, ніж до снайпера чи танкіста. А ні, навпаки. Саме медиків катували більше, ніж інших. Чому? Саме мені вони інкримінували, що я начебто катував російських полонених і відрізав їм яйця, зашивав і відпускав їх без яєць.
<…>
Мені струм до статевих органів під’єднували, у мене на руках шрами, тому що мене багато разів підвішували. Вісім ребер зламаних, інше. І іншим медикам також дісталося. Я був начмедом батальона, тому мені казали, що це я давав наказ своїм підлеглим «яйця різати» полоненим.
Щодо мобілізації, Євген закликає готуватись без сподівань, що все якось розсмокчеться саме.
Я розумію, що, звичайно, пересічний громадянин каже: «Я не вмію воювати, я не готувався». Хто тобі винен, що ти не готувався? Чому я з 2014 року готувався, а ти — ні? І так, я буду продовжувати службу, буду продовжувати воювати, поки в мене є змога. Але нас не вистачає.
Нині Євген планує допомагати іншим бійцям пройти складний шлях адаптації після полону. Він стежить за діяльністю новоствореної структури Азов.Супровід і робить свій внесок у її розвиток.
Як людина, яка пройшла шлях від піхотинця, звичайного стрільця до начмеда бригади, яка двічі була в полоні, яка безпосередньо надавала медичну допомогу іншим, а також і сама отримувала травми, контузії, з цього досвіду я можу краще розуміти своїх побратимів, їхні потреби. Адже був таким самим звичайним бійцем. Я також можу застерегти військовослужбовців нашої служби супроводу про тригерні, складні моменти, з якими стикаються звільнені з полону хлопці, й з якими треба бути більш обережними. Я знаю, де саме вони потребують більше уваги і допомоги, а де можуть дещо перегинати палку і просто, скажемо так, капризувати, – розповів Чуднецов.
— Потреб насправді багато. Хлопці були в повній інформаційній ізоляції протягом досить великого проміжку часу, деякі — два з половиною роки. Тож вони потребують підтримки в тому, щоб взагалі зорієнтуватися, як життя зараз виглядає. Мене рік не було, і коли я повернувся з полону, для мене деякі речі були дуже незвичними, – ділиться думками Євген.
Журналісти запитали у Чуднецова його думку щодо розмов про перемир’я, яких зараз багато в інформаційному просторі.
— На вашу думку, на якому етапі війни знаходиться Україна сьогодні?
— Якщо в мережі багато таких розмов, це означає лише одне: у людей дуже багато вільного часу, який вони можуть витратити на такі теми. Краще б вони його витратили на свою підготовку. Ворог не буде розділяти, хотів ти воювати, був ти «за» чи «проти». Це сидять і розмірковують ті, хто не воювали, не воюють і не будуть воювати. Краще б вони подумали про інше.
Часто це саме ті меседжі, які закладаються через телемарафон Єдині новини, через офіційні заяви з боку влади тощо.
Цю країну врятує тільки жорстокість до ворога і до самих себе. Не вистачає, щоб зрадників, корупціонерів та всяку сволоту вішали на стовпах.
