Українська мова на тисячолітному мечі. Чому в українських музеях замовчують вражаючі факти?


Журналісти Радіо Свобода побували у Національному музеї історії України, де розбирались, чому на сьомому році російської агресії проти України при написанні екскурсійних текстів там послуговуються міфами імперських графоманів і нехтують працями видатних українських істориків. Відтак, надважливі факти для українців та питання української ідентичності заховуються (навмисно?) на другий план.

Чому за гроші українських платників податків Національний музей історії України продовжує популяризувати ідеї, які працюють на посилення російського агресора?

«КОВАЛЬ ЛЮДОТА» – це автограф майстра на мечі тисячолітньої давності, який археологи знайшли на Полтавщині в 1890 році. Нині артефакт зберігається у Національному музеї історії України і унікальний напис на ньому авторитетно свідчить про два надважливі факти в історії Української держави:

1. Про українську мову – саме вона була розмовною мовою тисячолітньої України-Русі (бо не «ковач» – як то болгарською, чи «кузнєц» – як то московською, а саме «коваль»).

2. Про рівень освіченості тих часів – адже грамоту знали не лише князі та священнослужителі, але і звичайні ремісники.

Меч «Коваль Людота», який датують Х – першою половиною ХІ століття
Графічне зображення написів на лезі меча

Інформація вражаюча. Але в Національному музеї історії України її замовчують. Розповідають (і ох як докладно) про арабські монети, пальчасті фібули, типи стародавніх комірців, розмаїття поховальних обрядів, особливості пряжок, ґатунки тканин, дорогоцінний одяг, шуби хутром донизу… а от про меч Людоти екскурсовод у темі «Східні слов’яни. Держава Русь» не згадала і словом.

Коли ж ми конкретно про нього запитали, то довелося вислухати цілу тираду про наукові дискусії щодо походження меча – з Полтавщини він насправді чи може десь північніше, про матеріали, з яких виготовлено цю зброю, про аналогічні мечі, які представлені десь там далі в експозиції…

Але про свідчення унікального напису – жодного слова.

В науці про маніпуляції такий прийом називається «ефектом інформаційного шуму». Це коли маніпулятори приховують ключову інформацію, забиваючи баки слухачам шквалом повідомлень третьорядного значення.

Маніпуляція з історією меча Людоти була не єдиною упродовж півторагодинної екскурсії.

Назва «Русь-Україна» в екскурсійному супроводі була відсутня. Цей період у Національному музеї історії іменують «Давньоруська держава». А отже, «Ярослав Мудрий – «давньоруський князь» і, відповідно, Київ – столиця Давньоруської держави.

Нагадаємо, що принципова різниця між цими двома формулюваннями пролягає по лінії українсько-російського протистояння.

Бо історія нашої держави починається з Русі-України, а не «общєрусской» колиски трьох народів. І тому сьогодні українські школярі за навчальною програмою Міністерства освіти на науки України вивчають наступне:

«Орієнтовний перелік важливих фактів (явищ) історії України для роботи зі шкалою часу:

Київська держава (княжа Русь-Україна. ІХ–ХІІІ ст.); Королівство Руське (Галицько-Волинська держава. ХІІІ – середина ХІV ст.); Козацька республіка / Військо Запорозьке / Гетьманщина (середина ХVІ – ХVІІІ ст.); творення нової України, держава Україна (ХІХ–ХХ ст.)»

А от «Давньоруська держава» – це назва з імперської історії, яку нині викладають у школах Росії. Цитуємо розділ з підручника історії для 6-го класу:

§ 6 – 7. ДРЕВНЕРУССКОЕ ГОСУДАРСТВО ПРИ ПЕРВЫХ КНЯЗЬЯХ

Основные черты Древнерусского государства.

882 год – создание Древнерусского государства.

І от як пояснити такий феномен: екскурсійні тексти Національного музею історії України орієнтовані на путінські міфи «общерусской истории»?

В експозиції музею представлені зображення стародавніх графіті і копії тисячолітніх рукописів – Остромирового Євангелія та Ізборника Святослава. Численні слова і мовні форми цих текстів свідчать про тисячолітню давність української мови.

Це логічно підтверджує наукові висновки видатного історика Михайла Грушевського про те, що саме український етнос був творцем тисячолітньої держави України-Русі.

Але екскурсовод «просвітила» нас зовсім іншою інформацією. Цитуємо: «Давні написи подекуди нагадують слова, що є в російській мові, подекуди – в українській мові. Але не треба забувати, що багато слів української мови – з польського походження…»

Чому на сьомому році російської агресії проти України Національний музей історії України за гроші українських платників податків продовжує популяризувати ідеї, які працюють на посилення російського агресора?

Donate to Myrotvorets

10 коментарів до “Українська мова на тисячолітному мечі. Чому в українських музеях замовчують вражаючі факти?

  1. На жаль, практично всі академічні історичні установи України ПОВНІСТЮ контролюються російськими агентами впливу. Задля “російської княжни Ярославни” Путін вгатив у це величезні кошти. Ви просто поцікавтеся особою багаторічного директора Інституту археології академіка Толочко. Але й зараз НІЧОГО не змінилося: він і йому подібні підготували собі “гідну” зміну.

  2. Коли після Революції Гідності і початку російського нападу моя дитина пішла у 5 клас і почала вивчати історію, то їй розказували…”про три братніх народи”.

  3. Це не на мечі українська мова, це наша мова руська, як і була.
    І мова і ідентичність. Тільки народ мабуть до цього ніколи не дойде.

  4. Єкскурсаводи:то мавпи і пацюки рузкєміра. Вони не брешуть:то іхня правда іхня украіножерська суть. І нічому дивуватись:це діточки, онуки НКВДстів. КПССів. Ось і все.

  5. Як кумедно читати спекулятивні замітки тих людей, що навіть близько не знайомі із історією як науковою дисципліною. Назва “Русь-Україна” – наївна спроба ополітизувати ту віху історії, коли жодної України ще в помині не було. Не намагайтеся підкорити собі історію, а ліпше постійно звертайтеся до джерел

    • Як кумедно виглядають коментарі, коли коментуючий коментує вигадане собою. Де ж ви бачили, що Україна, тобто така назва, була тоді?
      Украї́на-Русь — термін для окреслення українських земель. Поняття підкреслює історичну, культурну, звичаєву, мовну і світоглядну спадкоємність сучасної України щодо стародавньої Русі. Підкреслює нерозривність єдиного історичного процесу на етнічній території Наддніпрянської та Західної України від самого початку княжої доби, через Русь, Галицько-Волинське князівство, Литовсько-руську державу, протягом козацько-гетьманського періоду і досі. Першим цей термін вжив у XIX столітті Павлин Свенціцький. Новоутворення прижилося не відразу й набуло розголосу завдяки працям Івана Франка та, особливо, Михайла Грушевського в його фундаментальній праці з української історії — «Історія України-Руси».

  6. А Ви подивіся шо наші так звані історичні светочі про книжку Белінського відгукуються країна Моксель ) Про те що це третєсортне чтиво , шо автор недоумок і містифікатор і взагалі все те шо там написано вже давно відомо . І тут одразу питання то він містифікатор чи то вже все всім йтак відомо? і тут друге питання якщо відомо то якого вибачте *уя про це нерозповідаєся не видається книжок і тд в доступному для сприйняття масами вигляді а не занудною мовою науковців . Белінський зробив за цих п**рів роботу так всілякі Толочки його з гівном почали змішувати

  7. Це не політезування а відновлення історичної справедливості .. По гарному то московія сп***ла і назву Расея недолуго переклавши її з латині як Rosia. Тому по чесноку тре відібрати в них взагалі право називатися Рабсіей , а називати їх московією , це так само було б вірно як у нас зветься не маскальська “Венгрия” а Угорщина , не “Германия” а Німеччина так само не Расея а московія

  8. Про книжку Павла Штепи “Московство” як відгукуються? Раджу почитати. Щоб ворога побороти, потрібно його знати

  9. чому немає фото леза з написами, лише малюнок? Невже досі не навчилися не давати ворогові підстав звинуватити себе в маніпуляції?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *