Неймовірна історія війни. Дійсно, неймовірна. В ній не лише героїзм наших воїнів, в ній гостра сатира на російських військових і чудернацький збіг обставин. Черговий доказ, що найкращі сценарії пише життя.

Розповів журналіст Юрій Бутусов.

Деякий час тому два українських воїни-десантники на території РФ під час масованого російського штурму потрапили у полон до двох російських штурмовиків, які раптово застрибнули до їхньої позиції. Йшов щільний обстріл, і ворогу вдалося.

У маленькому укритті вони сіли вчотирьох, і провели разом кілька днів. Навколо постійно дрони, артилерія та міномети завдають ударів. Росіяни доповіли командуванню, що взяли українців у полон, і отримали наказ – убити полонених і просуватися вперед.

Але російські штурмовики не змогли вбити тих, хто з ними сидів поруч. Вони вирішили вивести наших бійців у полон. Але як тільки вони вийшли і почали рухатися до росіян, то російська артилерія почала по них щильний обстріл, оскільки відступати росіянам під час штурмових дій заборонено. Тоді всі четверо повернулись в укриття.

Російські командири вимагали наступати, але це було неможливо, оскільки наші дрони та артилерія працювали ефективно, і дуже скоро увесь російський штурмовий загін було ліквідовано, крім цих двох, які сиділи з нашими.

І тоді полонені українці запропонували російським штурмовикам здатися в полон, бо українські командири не розстрілюють ні своїх, ні полонених, і життя їм буде гарантовано. І росіяни погодилися – їхні товариші, з якими вони йшли на штурм, на зв’язок уже вийти не могли. Сталося так, що шанс вижити їм могли надати тільки полонені українці. І тоді росіяни повернули зброю та радіостанції українським бійцям, і наші бійці зв’язалися з нашим командуванням, і у зручний момент вивели російських штурмовиків до тилової позиції.

Оскільки російські штурмовики поводилися чесно, не вбили наших бійців, і оскільки вони нічого не порушували за українськими законами, здалися на території РФ і надали цінну інформацію, то до росіян наші поставилися з повагою. Іх навіть не зв’язували. Я їх бачив. Тепер спокійно свого часу підуть на обмін і збережуть життя. Показувати відео з ними без їхньої згоди та повідомляти деталі я не буду, хоча сюжет був би просто блискучий. Сподіваюся, колись така нагода все ж таки випаде.

А два українських герої-десантники, які отак несподівано взяли двох російських полонених, повернулися на свою позицію та продовжили виконання бойового завдання.

Вірю, що настане час, і зможемо також записати інтерв’ю з ними.