Центр дослідження історії Литви відкрили в Україні. Наступний етап — подвійні дипломи Клайпедського і Херсонського університетів


Не почесними гостями, а партнерами прибули до Херсонського державного університету науковці з Клайпедського університету на чолі з його ректором Артурасом Разбадаускасом. Гості прибули на урочисте відкриття Центру дослідження історії Литви, який відтепер працюватиме на базі ХДУ. 

Створення таких майданчиків, як Центр дослідження історії Литви — наочне свідчення того, що наш університет повністю відкритий для міжнародного співробітництва. Але це тільки початок. Наступний етап — розробка програми подвійних дипломів Клайпедського і Херсонського університетів та стажування студентів і викладачів: херсонських — у Литві, литовських — у Херсоні. До речі, подібні програми співробітництва уже існують із Слупською академією в Польщі та університетом Софія-Антиполіс у французькій Ніцці,” — заявив ректор ХДУ професор Олександр Співаковський.

Тут організовуватимуть стажування дослідників, видання в Україні та Литві наукових розвідок. У чому готові співробітничати не тільки Клайпедський університет, із яким ще рік тому виш уклав договір про співпрацю, а й Інститут історії і археології Балтійського регіону, Інститут Вітаутаса Великого в Каунасі.

Власне, це співробітництво вже триває, і вочевидь успішно. Кандидат історичних наук, доцент Херсонського державного університету Артем Петрик, зокрема, став автором книги «Світло та тіні» першої республіки», у якій ідеться про життя Литви в час між Першою та Другою світовими війнами та радянською окупацією, Це був перший твір про історію сусідньої держави, що побачив світ у незалежній Україні. Тому він швидко став бестселером, презентованим як на Львівському книжковому форумі, так і на Вільнюському книжковому ярмарку — найбільшому в Балтії.

У нас спільна історія — і не тільки сучасна. Адже степи Таврії ще з кінця чотирнадцятого сторіччя були південними теренами Великого князівства Литовського. На березі Дніпра досі височіє дозорна вежа, яку мешканці Бериславського району з діда-прадіда називають вежею Вітовта, тобто Вітаутаса, — розмірковує кандидат історичних наук Артем Петрик. — Загалом, уроки цієї історії треба добре вивчити — вони згодяться нам у сучасному житті. Нагадаю: колись Велике князівство Литовське було державою литовською, руською та жмудинською. І являло собою зразок толерантності в дуже нетолерантному тоді світі. Його люди чудово вміли знаходити між собою спільну мову, і разом стали «батьками» успішного й міцного суспільства. Гарний приклад для нащадків, чи не так?

Donate to Myrotvorets

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *