В Україні підготували вже третій випуск Школи протитанкової артилерії Центру унікальних для нашого війська фахівців – операторів ПТРК «Джавелін».
Почали готувати їх лише у 2018 році, після того, як США, що є нашим стратегічним партнером, поставили в Україну першу партію цих сучасних протитанкових ракетних комплексів. Від них у росіян і їхніх поплічників на окупованому Донбасі аж зуби сціпило і спровокувало «медіа-конвульсії» на пропагандистських російських ЗМІ. І невипадково, адже це саме та зброя, яка може ефективно зупинити важку броньовану техніку на будь-якому напрямку.
Чи легко бути стрільцем-навідником ПТРК «Джавелін»?!
Про це дізнавався, що називається на собі, кореспондент АрміяInform.
Двотижневий курс підготовки пролетів швидко.
–Одразу стало зрозуміло, що вправа не така легка, як здалося на початках. Номер обслуги, який зазвичай переносить додатковий боєкомплект і допамагає стрільцю із заміною постріла та ротацією вогневої позиції, напружився, аби подати на плече готовий до пострілу протитанковий комплекс. І не дивно, адже приблизна вага зброї у зібраному стані (з пунктом управління, транспортно-пусковим контейнером, боєприпасом, елементом живлення), немало-небагато — 25 кілограмів. Тобто, як звичайний у сітці мішок картоплі.
–Поставивши комплекс на плече стрільцю-навіднику, навіть при тому, що частина зброї впиралася в парту, яка слугувала своєрідною підставкою, було не вельми зручно шукати ціль. Немало з тих, хто виконував завдання уперше, не зумів опанувати себе, аби швидко зорієнтуватися і здійснити вдалий постріл. З другого-третього разу це таки зрештою вдавалося, але не з першого. І ось черга дійшла й до мене…
Як снайпер, тільки «у позі лотоса»…
–«Поза лотос», на плечі «мішок бульби» і я, як снайпер, у приціл шукаю ціль. «Лівіше, правіше, — скеровує мене інструктор. І продовжує: — Трішки назад, зупиніться, зараз ваша ціль з’явиться з-за лісу». Секунди переходять у хвилини, а без звички тіло починає «штормити». Вже і наче ціль побачив, а захопити не можу — руки тремтять. За ціллю повертаєш тіло, якщо трішки зарізко, то і в лінзі окуляра її вже невидно. А тим часом один з 14 індикаторів навколо монітора, на яких вказано поточний режим роботи, налаштування й можливі помилки в системі, вже показує проблему з елементом живлення.
–За допомогою інструктора опускаю комплекс на підлогу, імітую заміну батареї живлення. І — знову на плече. Руки починають тремтіти ще більше. Нарешті бачу ціль, за допомогою регульованого маркера наведення на моніторі пускової установки і великого пальця лівої руки утримую її в квадратику. Великим пальцем правиці тисну водночас спускову клавішу… Та бракує долі секунд, і монітор інструктора вимикається. Завдання не виконано…
— Як для новачка, який не мав з цією зброєю попереднього навчання, – дуже непогано, — підбадьорують наші й іноземні інструктори. — Кілька тренувань — і ви зробите влучний постріл!
За словами керівника команди з підготовки розрахунків «Джавелін» «Багатонаціональної групи з підготовки — Україна» сержант-майора Майкла Алвіса, українські воїни дуже професійні, вони дуже добре підготовлені та вмотивовані.
– Щодо мого досвіду використання «Джавелінів», коли я проходив службу командиром протитанкового відділення, то ми використовували цей ПТРК в Іраку та Афганістані. Здебільшого для знищення укріплених ворожих позицій, споруд: бункерів, ДЗОТів, печерних комплексів. Загалом, «Джавелін» є елементом середніх протитанкових засобів. І це найсучасніша система, що є на озброєнні ЗС США, — додав сержант-майор Майкл Алвіс.
