Це історія про люту ненависть до окупантів, про неймовірну силу духу і сталеві нерви, а також про всеосяжний материнський біль довжиною вісім років.
Вперше Григорій Сінченко, корінний донеччанин, був затриманий у 2016 році невідомими озброєними людьми за звинуваченням у роботі на користь України у м. Донецьк, де у місцевому СІЗО зазнав тортур. Григорій Сінченко пробув у полоні рік, його звільнили під час великого обміну в грудні 2017 року.
Переживши катування, він вирішив повернутися до окупованого Донецька та помститися.
У жовтні 2019 року Григорій влаштував акцію проти тортур на тимчасово окупованій території біля станції стільникового оператора «Фенікс». Чоловік виклав відео в YouTube з підписом:
«Це зроблено з метою привернути увагу до нелюдських тортур у підвалах МДБ. Народ Донбасу має вийти на акцію протесту проти тортур чи фашистська республіка залишиться без зв’язку».
31 жовтня 2019 року хлопця – побитого та у наручниках – привезли в будинок бабусі в передмісті окупованого Донецька представники так званого “МГБ ДНР”. Більше Григорія ніхто не бачив.
Мyrotvorets.news писав про незламного українця у лютому 2020 року.
Наприкінці 2020 року Григорій Сінченко втік звідти, але за місяць його затримали втретє. Після цього його незаконно вивезли на територію рф із Донецької області і наразі він перебуває в СІЗО № 2 у Таганрозі.
У засіданні безкінечного фейкового суду, який продовжує шукати докази для обвинувачення незаконно утримуваного українця у «шпигунстві», «диверсіях» та ще більш ніж 40 злочинах, скоєних на території т.зв. «днр» у 2016–2019 роках, що відбувся 15 травня, Григорій Сінченко зробив заяву:
«Я хотів би пояснити, що з лютого по квітень мною були надані адміністрації СІЗО близько 20 письмових звернень, у тому числі до прокуратури та судів. Ці звернення не були зареєстровані та відправлені, у зв’язку з чим з 3 по 9 травня я був змушений відмовлятися від їжі. Адміністрація не зареєструвала мою відмову від їжі, у зв’язку з чим 9 травня я був змушений розкрити собі вени.
Вважаю, що стосовно мене співробітниками СІЗО були скоєні злочини, обмеження конституційних прав і свобод громадян, перевищення повноважень, а також службова фальсифікація, оскільки після того, як я розкрив собі вени, співробітники СІЗО навіть не потрудилися взяти з мене письмові пояснення, не зашили мені рану і, я вважаю, не вносили в журнал акт членошкідництва, тобто це службова фальсифікація, і прошу прокурора скласти рапорт про виявлення ознак складу злочину».
Про стан бранця російських терористів йдеться в Заяві “Об’єднання родичів політв’язнів кремля”.
За інформацією Тетяни Гулевської – матері незаконно увʼязненого росією цивільного Григорія Сінченка – влада РФ свідомо не надає тяжкохворому Григорію медичної допомоги, не дозволяє передач і будь-яких контактів із ним. На тілі Сінченка є ознаки катувань. Росія відмовляє бранцеві у доступі до правової допомоги: чинному адвокатові не дозволяють бачитися з Григорієм, а сам адвокат заявляє, що з вікон СІЗО №2 Таганрогу, де перебуває Сінченко, постійно чути крики.
Попередній адвокат Сінченка відмовився надавати послуги, надіславши повідомлення його матері, пані Тетяні, що “знайомі з російських правоохоронних органів переконливо порадили йому” відмовитися захищати українського в’язня під ризиком як мінімум втратити адвокатську ліцензію, а в гіршому разі – бути мобілізованим на війну проти України.
Під час чергового судового слухання справи 12 серпня 2024 року, до якого адвокат підключився по відеозвʼязку, Григорій виглядав побитим та змученим. Захисник побачив Сінченка з синцями на обличчі: під очима Григорія були свіжі гематоми, на підборідді і на губах – садни, все обличчя було опухле. Адвокат встиг тільки поставити запитання Григорію про його стан, після якого відеозв’язок одразу вимкнули. Після цього інциденту 14 серпня 2024 року адвокат прибув у Таганрог на побачення з Сінченко, але його не пустили до підзахисного, а пізніше передали записку, в якій нібито Григорій повідомляє що не хоче його бачити.
Наступне судове засіданні відбулося 26 серпня 2024 року: на ньому Григорій дуже пригніченим, сидів з опущеною головою, не брав активної участі в засіданні захищаючи себе, як він це робив зазвичай, а сидів мовчки.
На запитання судді, чи визнає Григорій свою провину, він вперше заявив, що визнає. Григорій вперше змінив показання і став визнавати свою провину, не захищав себе і озвучив прохання до адвоката не оскаржувати рішення суду.
Адвокат та мати Сінченка вважають, що Григорій прийняв таке рішення, бо в разі оскарження і подання апеляції йому доведеться ще пів року перебувати в цьому ж СІЗО №2 Таганрога, де його катують, відмовляють у наданні медичної допомоги та забороняють бачитися з адвокатом. У разі ж відмови від оскарження, Сінченко сподівається на переведення в іншу колонію. Вочевидь, нині Григорій згоден на все, аби його швидше перевели з СІЗО№2 Таганрога.
Після судового засідання адвокат знову намагався потрапити до Сінченка, а також отримав відмову.
Наступний суд буде 21 жовтня. Моральний та фізичних стан Сінченка дуже тяжкий, а раптова зміна його свідчень та позицій у судовому процесі, а також побите обличчя й відмова оскаржувати рішення суду свідчать про примус та насилля здійснені щодо нього в колонії. На думку матері та адвоката, Григорія катували для того, щоби вибити “зізнання”.
Окрім цього, Григорій Сінченко має інвалідність та не отримує медичної допомоги. Йому заборонено й отримувати ліки від рідних. Григорій має захворювання хребта, а також набуті за час незаконного ув’язнення каліцтва (зокрема пережив травмування грудної клітини, розрив правої легені та посттравматичний пневмоторакс праворуч). Пізніше в цій легені розвинувся туберкульоз, це підтверджує довідка з Донецького СІЗО 2020 року. Крім того, Григорій має численні травми після катувань та захворювання, пов’язані з його протестними голодуваннями.