В кожному із цих віконець знищеного російсько-терористичними військами Торецька чийсь всесвіт.

На п’ятому поверсі дитяча. Там маленький хлопчик щороку спостерігав за першими сніжинками, що юрбились у нього на підвіконні.

У будинку ліворуч у вікні першого поверху завжди було видно бабусю, яка з ранку до смерканку виглядала свого сина у гості.

А ген там, через квартал, під під’їздом у новій висотці закохані щовечора не могли розпрощатись.

У цьому дворі виросли дітлахи із трьох поколінь сім’ї простих роботяг.

У цих вікнах обговорювали сусідів, сварились за політику і планували відпустки.

Скільки знищених доль…

Так приходить росія . . .