У 2016 році Служба безпеки України оприлюднила на своєму сайті поіменний список колишніх співробітників, які зрадили присягу українському народу і перейшли на бік ворога.
У списку 1391 колишніх співробітників СБУ, у тому числі і старші офіцери – підполковники і полковники.
А у п’яту річницю анексії Криму, у 2019 році, з трибуни Верховної Ради було названо кількість тих, хто залишився вірним військовій присязі, і тих, хто зрадив свою країну.
На початку 2014 року ситуація безпеки в Криму була складною і важко прогнозованою, особовий склад Міністерства внутрішніх справ України після подій на Майдані Незалежності залишився без керівництва і практично був деморалізований. Севастопольський “Беркут” вже співпрацював з Росією і перейшов на бік ворога. Спецслужби Російської Федерації активно проводили підривну агітаційну роботу.
Після самоусунення від виконання конституційних обов’язків президента Януковича і його втечі в Російську Федерацію зрадили військовій присязі і перейшли на бік Росії:
начальник Генерального штабу, Головнокомандувач Збройних Сил України Ільїн, командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України Березовський, командири 36-ї окремої бригади берегової оборони, 501-го окремого батальйону морської піхоти та багато інших військових командирів, а також переважна більшість співробітників Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України в Криму.
Не зрадили свою Батьківщину, перебуваючи в автономії під час її анексії: з 13 468 солдатів і офіцерів Збройних Сил України – лише 3990 військовослужбовців (29,6%); Міністерство внутрішніх справ України: з 10 936 – тільки 88 (0,8 %); Державної прикордонної служби України: з 1 870-ти тільки 519 (29,7%) Служба безпеки України: з 2 240 тільки 242 (10,8) відсотка; Управління державної охорони – з 527 – тільки 20…
Тобто, майже всі ті, хто повинен був захищати Крим, виявився зрадником Батьківщини. Але на тих, хто не зрадив, Україна може покластися в найважчих обставинах – життя вже не раз доводило це.
В ті дні у мене горіло пів країни.
Олексадр Турчинов:
Весь схід і південь від Харкова до Одеси був охоплений організованими російськими спецслужбами сепаратистськими заколотами (операція “російська весна”). І для мене воєнний стан був потрібний, щоб якомога швидше навести в країні лад. Наприклад, оперативно заборонити проросійські партії та організації, затримати тих, хто розгойдував ситуацію в регіонах, ввести цензуру та закрити окремі ЗМІ, щоб припинити поширення паніки та розгонку проросійських пропагандистських антиукраїнських матеріалів.
На цьому засіданні РНБО за введення воєнного стану проголосував тільки я один.
Детальніше тут.
