Румунський плацдарм тривоги: як жителі Плауру та Четалкьою живуть під гуркіт ударів по Ізмаїлу
На румунському березі Дунаю нерви давно натягнуті, як ті рибальські сіті, що їх місцеві тепер не можуть закинути через безперервний рух суден. Ракетно-дронові атаки РФ по українському Ізмаїльському району також стали для людей із прикордонних румунських сіл не чимось далеким, а щоденною реальністю.
Про це пише портал Digi24.
Мер б’є на сполох: Плауру — за кілька сотень метрів від війни
Тудор Чернега, голова комуни Четалкьой, говорить прямо: село Плауру фактично дивиться на Ізмаїл впритул. Всього до 300 метрів — і починається зона, куди цієї осені летіли російські дрони. Люди чують їх над головами, бачать падіння уламків і щоразу питають себе: а чи не за близько війна?
Чернега звернувся до Міністерства оборони Румунії з проханням допомогти тим, хто хоче тимчасово виїхати — так, як допомагають українським переселенцям: з житлом і харчуванням. “Така ж напруга, як у тих, хто в Україні, є й у наших людей,” — пояснив він, не приховуючи, що ситуація вже перейшла межу терпіння.
Та не всі готові кудись іти
Люди всюди однакові, як і українці, деякі мешканці Тулчі з комуни Чаталхій кажуть, що не хочуть залишати села, де вони народилися.
Один із місцевих, Марсель Ніцеа, розповідає, що бачив момент, коли уламки апарата, схожого на російський дрон, дісталися румунського берега. Спочатку його родину лякали вибухи, тепер — уже як буденність.
У нього навіть балконне скло тріснуло від одного «бубуху», але чоловік залишається непорушним: каже, що має родину в Одесі й розуміє, наскільки там гірше. І це його своєрідно підбадьорює: мовляв, якщо вже комусь зовсім несолодко — то тримайся і ти.
Втім, є й інші голоси. Одна з мешканок Четалкьою з гіркою іронією згадує, як після повені 2010 року їм обіцяли компенсації, але гроші так і не надійшли повністю. Відтоді довіра до обіцянок у неї на нулі. Звідси й небажання кудись переїжджати: “Якщо знову пообіцяють, а потім забудуть — навіщо мені це?”
Міністр оборони приїжджає особисто
Міністр оборони Румунії Анжел Тилвер відвідав Plauru, щоб поговорити з людьми — щиро, без політичних реверансів. Він підкреслив: Румунія не залучена до конфлікту, але це не означає, що людей можна лишати сам на сам із нервовою напругою. Якщо 25 мешканців маленького прикордонного Плауру захочуть тимчасової релокації — держава готова.
До того ж він підтвердив: у районі знову виявили фрагменти дрона. Спеціалісти визначають, що це за модель і звідки прилетіла.
Мешканці румунських містечок над Дунаєм вже тривалий час є свідками чергових ударів РФ біля Ізмаїла.
У липні повідомлялось, як мешканці Тульчі та навколишніх сіл знову бачили трасери, спалахи й пожежу на українському березі. Повітряної тривоги у Румунії тоді не оголошували — хоча таке траплялося раніше, після падіння російських БПЛА навіть у глибині території.
Тульча — всього за 16 км від Ізмаїла, а село Плауру — лише за кількасот метрів від зони порту, де відбуваються найбільш інтенсивні атаки дронів. Тож сусідство з війною тут буквально відчутне. Іноді Румунія здіймає винищувачі у відповідь на загрозу, Польща робить так само після інцидентів із падінням ракет.
Життя під гуркіт дронів
Місцеві кажуть, що звуки ударів іноді нагадують «пращу». Наче звучить не війна, а стара зброя з підручних матеріалів — та від цього не легше. Засинаючи, люди думають не про побутові дрібниці, а про те, чи буде новий день. І це трохи більше, ніж «незручність».
Усі в цій історії — і чиновники, і місцеві, й українці по той бік Дунаю — опинилися в одній смузі турбулентності. Румунський берег не обстрілюють навмисно, але польоти, уламки й вибухи по сусідству вже давно порушили відчуття безпеки.
