В ході штурму позицій українських військовослужбовців 25 січня 2015 під населеним пунктом Санжарівка Донецької області, українськими силовиками було ліквідовано 5 танків з наступаючими російськими бойовиками, які входили до складу 7 батальйону «ЛНР».
8-ми танкам російської терористичної армії протистояв лише один взвод українських піхотинців, укріплений одним танком і однієї БМП.
Про подробиці бою розповів в мережі учасник цього протистояння Олексій Чабан.
Боєць розповів, що спочатку російська артилерія сім годин безперервно поливала взвод піхотинців шквальним вогнем, після чого на поле вийшли вісім танків з російськими солдатами. В ході бою три танки і БМП противника змушені були відступити, а п’ять бойових машин «на повному ходу» налетіли на окопи, де перебували українські солдати і почали гусеницями чавити живих людей.
«Почалося все перед світанком. Артилерія РФ годин до 12 дня «Градами», мінометами, САУшками випалювали для свого прориву ділянку землі поблизу с. Санжарівка, в долині заплавної луки одного з приток р. Луганка, в районі дислокації опорного пункту піхоти. Потім в хід пустили броню. Проти одного взводу піхотинців, посиленого одним танком і одним БМП, після семи годин безперервного артилерійського пекла, виступили 8 танків і БМП.
Не знаю, які на той момент були у наших втрати, але вони вже звичайно були. Хлопці відстрілювалися, як могли. Три танка росіян не витримали і відступили, відступили і БМП. П’ять танків пішли ва-банк. Їм вдалося дійти до нашого кордону. На повному ходу вони влетіли в наші окопи і стали гусеницями чавити бійців. Мені НЕ уявити їх відчуття. Хлопці билися, їх БМП, від прямого попадання, вибухнула, їх танк вийшов з ладу. Горіло все, що може горіти. Ми, двома танками, летіли на допомогу і були вже в двох-трьох кілометрах від них. Три ворожих танки нашим піхотинцям вдалося зупинити і підбити буквально в рукопашну. Вони били з автоматів по прицелам, приладам і триплексам, осліпивши танки, закидали їх гранатами. Один Т64 горів сильно, другий Т64 горів злегка і один Т80 теж вже мертвий стояв з мірно працюючим двигуном. Два змушені були відступити перед мужністю цих бійців і наближенням ще двох наших танків. Атака захлинулася. Кордон залишився наш», – розповідає боєць.
Незважаючи на всі зусилля, допомога піхотинцям все ж таки запізнилася і на позиції залишився всього один боєць, який оборонявся. Прибувше підкріплення було шоковане побаченим:
«Я не вмію передати такі почуття, я навіть боюся передавати в мирне життя такі почуття і те, що я побачив там. Постала картина кричала жахом».
«На позиції залишився один боєць. Наш трофейний танк (ми тепер на ньому воюємо) наближаючись, на жаль, додав йому ще сивого волосся, боротися ще з одним ворожим танком сил у нього вже не було. Ще кілька піхотинців розсіялись уздовж посадки. Бій продовжився. Знову включилася ворожа артилерія, «Гради», міномети», – зазначає оповідач.
Бійці доклали неймовірних зусиль, щоб витягнути з-під гусениць російського танка свого товариша і відправили тяжко пораненого в медсанчастину.
Тим часом, усередині підбитих танків були виявлені документи громадян Російської Федерації, серед яких «пенсійна страховка» – ймовірно, вбиваючи українців на їх землі, росіяни намагалися забезпечити собі пенсію.
«Боєць, що залишився, показав нам тяжко пораненого, затиснутого в окопі під гусеницями підбитого ворожого танка. Нам вдалося відтягнути танк на метр в бік, витягнути хлопця і відправити його в медсанчастину, сподіваюся, він виживе. Я взяв документи одного вбитого танкіста. Паспорт громадянина РФ, трудова, військовий квиток, страхове свідоцтво держ. пенс.страх. РФ, мобільник, посвідчення новоросії Підрозділу 1-го Південно-Східного батальйону Пресвятої Богородиці Августовської від 16.10.14 і квиток на його ім’я на поїзд Орськ-Краснодар на 15.11.14 (з датами не стиковка, можливо описка в посвідченні). Хто тепер буде виховувати двох дітей підлітків? Путін?», – зазначає військовослужбовець.
На завершення своєї розповіді боєць висловлює жаль, що через запізнення в три десятка фатальних хвилин не зміг брати участь в цьому страшному бою і вчасно підтримати своїх бойових товаришів.
«Підійшло підкріплення – десант на БТРах і ще три наших танка. Ми відтягнули підбиту техніку з окопів, зайняли позицію і вогнем відігнали зовсім вже нахабну БМП. В палаючому ворожому танку, в 15 метрах від нас, регулярно вибухали снаряди, їх осколки й уламки танка розліталися навсібіч і становили певну небезпеку. Коли вже зовсім стемніло, нам дали наказ повернутися на свої позиції, ми попрощалися з рештою і пішли двома танками на ніч додому. Ми практично не брали участь у тому бою, ми реально запізнилися. Запізнилися на 30…40 хвилин».
